Хто йде війною в цьому світі?
Хто бреше всім мені, тобі?
Вдихаєм попіл із повітря
І нищим наших ворогів

У стані єдності й відваги
Ідемо в бій коли наказ
Війна у нас на всьому фронті
Стріляєм орків раз по раз

Хто як не ти спалить русню?
Хто винищить знов?
Навчи орків бити як ти
Щоб аж кипіла кров

Хто як не ти спалить русню?
Хто винищить знов?
Навчи орків бити як ти
Щоб аж кипіла моя кров!

З тобою легко прикривати
І орків нищити завжди
Сьогодні бій і знову втрати
А ми лише згуртуєм стрій

І якби важко не втрачати
Завжди було своїх братів
Не будем завтра ми чекати
Щоб нищить наших ворогів

Хто як не ти спалить русню?
Хто винищить знов?
Навчи орків бити як ти
Щоб аж кипіла кров

Хто як не ти спалить русню?
Хто винищить знов?
Навчи орків бити як ти
Щоб аж кипіла моя кров

Хто як не ти спалить русню?
Хто винищить знов?
Навчи орків бити як ти
Щоб аж кипіла кров

Хто як не ти спалить русню
Хто винищить знов
Навчи орків бити як ти
Щоб аж кипіла моя кров

Никогда мы не будем братьями!
Ни по родине, ни по матери.
Духа нет у вас быть свободными —
Нам не стать с вами даже сводными.

Никогда мы не будем братьями!
Ни по родине, ни по матери.
Духа нет у вас быть свободными —
Нам не стать с вами даже сводными.

Вы себя окрестили «старшими» —
Нам бы младшими, да не вашими.
Вас так много, а, жаль, безликие.
Вы огромные, мы — великие.

А вы жмете… вы всё маетесь,
Своей завистью вы подавитесь.
Воля — слово вам незнакомое,
Вы все с детства в цепи закованы.

У вас дома «молчанье — золото»,
А у нас жгут коктейли Молотова,
Да, у нас в сердце кровь горячая,
Что ж вы нам за «родня» незрячая?

А у нас всех глаза бесстрашные,
Без оружия мы опасные.
Повзрослели и стали смелыми
Все у снайперов под прицелами.

Нас каты на колени ставили —
Мы восстали и всё исправили.
И зря прячутся крысы, молятся —
Они кровью своей умоются.

Вам шлют новые указания —
А у нас тут огни восстания.
У вас Царь, у нас — Демократия.
Никогда мы не будем братьями.

Я не збираюсь тебе вчити, просто пару речей тобі покажу
7 століть кращі сини вмирали за країну нашу
Cкільки бачив цей народ і скільки земля та нила
Ця орда не дає спокою від Короля Данила
І руйнує наші мури не ворог, а чвари блядські
Коли вже знайдуть спільне всі Петлюри й Скоропадські
Від Русі до наших днів, усі вади в нас одні
Чи то дурні бо бідни, чи все ж ми бідні бо дурні
Я не дивуюся Тік-Ток пісюхам, ляпне, потім плаче
Тут дорослі вкрали все і навіть віру дитячу
Я терпляче, брачо, мучу свій хіп-хоп, біт підкачуй
Все не дарма, поки бачу я в залі очі гарячі
Точно втрачено не все, є репчина, що думку завжди несе
У нас різні величини, завдання, більшість повзе
Бо ця нахаба вкрала блага
Та в твої казки не вірять і в А-баба-гала-мага
Дещо накіпіло, далі шлях правди топчу
Я слова переплітаю вміло, як фарби Марчук
Рано помирати брате, падати в це жито
Хай від карми дохнуть гади, а нам будувати й жити

І ніхто не зміг силою стерти
Ми самі свою долю гнівим
Україна цінує лиш мертвих
А ти потрібен нам брате живим
І ніхто не зміг силою стерти
І сумує відірваний Крим
Україна цінує лиш мертвих
А ти потрібен нам брате живим

Ти потрібен нам живим, бо твій розум
Може зупинити всі наші сльози
І цей трек, немов Микола Амосов
Запускає твоє серце уколом адреналіна дози
Проза, як просо, мій плуг на совісті тросах
Кажуть, друг краще ти не суй в політику носа
Роби бабкі, ти пішак, все вирішуют боси
Та я єбашу, як ішак, в собі вбивши малороса
Кажуть брат, куди пропав, де старий простенький стиль
Що за роки я накопав, до цього треба дорости
Я проніс, ти відчуваєш дух в рядках куплетних
Я не можу Вас лишити на цих блазнів безхребетних
Поки ті псевдо зірки, ділять пермії в кублі
Я ніколи не міняв, честь і душу на рублі
Я в твої вуглі, брате підливаю трохи палива
Ми досі валим, тільки час поставить справжні бали нам

Я йшов по сходах, гриз бетон
Я в душі залишу міцний шов, як Борис Патон
Всім респекти за саппорт і знову піднялась рука
Я повішу цей аккорд, як КГБ Івасюка

І ніхто не зміг силою стерти
Ми самі свою долю гнівим
Україна цінує лиш мертвих
А ти потрібен нам брате живим
І ніхто не зміг силою стерти
І сумує відірваний Крим
Україна цінує лиш мертвих
А ти потрібен нам брате живим

І ніхто не зміг силою стерти
Ми самі свою долю гнівим
Україна цінує лиш мертвих
А ти потрібен нам брате живим
І ніхто не зміг силою стерти
І сумує відірваний Крим
Україна цінує лиш мертвих
А ти потрібен нам брате живим

Ой у лузі червона калина похилилася,
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Марширують наші добровольці у кривавий тан
Визволяти братів-українців з ворожих кайдан.
А ми наших братів-українців визволимо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Не хилися, червона калино, маєш білий цвіт.
Не журися, славна Україно, маєш вільний рід.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Ой у лузі червона калина похилилася,
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Марширують наші добровольці у кривавий тан
Визволяти братів-українців з ворожих кайдан.
А ми наших братів-українців визволимо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Не хилися, червона калино, маєш білий цвіт.
Не журися, славна Україно, маєш вільний рід.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Гей, у полі ярої пшениці золотистий лан,
Розпочали стрільці українські з ворогами тан!
А ми тую ярую пшеницю ізберемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,
Та й прославить по всій Україні січових стрільців.
А ми тую стрілецькую славу збережемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Розділився світ, та й двоє на
Шоби його врятували воїни
Шоби не боявся, та й нікого ти
Волю та й по кулаках подвоїли
Твоє серце і душа - два воїна
Шоби омина біда, Бог сили дав

Скільки б того зла не скоєно -
Не забувай: твоя дорога воїна
Дорога воїна, дорога воїна
Скільки б того зла не скоєно -
Не забувай: твоя дорога воїна
Дорога воїна, дорога воїна

До мети дорога воїна
Є завжди навпіл роздвоєна
Шоб не сумнівався та й ніколи ти
Доля твоя, та й не обездолена
Якшо вірою в любов очолена
Шоби утіка ріка - підніми якори догори

Скільки б того зла не скоєно -
Не забувай: твоя дорога воїна
Дорога воїна, дорога воїна
Скільки б того зла не скоєно -
Не забувай: твоя дорога воїна
Дорога воїна, дорога воїна

Розділився світ, та й двоє на
Шоби його врятували воїни
Шоби не боявся, та й нікого ти

Золоті луги
Ведуть у небокрай
І сумно навкруги,
Тополя, тополя похилилася.
Там старі батьки
Заплакані стоять,
Прощати було їм сина,
А він героєм став.
Молодий юнак,
Молодий козак.

Там, біля тополі калина росте,
Мамині очі чекають тебе.
Сива у розпачі плаче,
Сина все чекає - та в Бога вже його душа.
Мам, я в бою за волю пішов в далечінь,
За правду і долю нових поколінь,
За тих, хто у морі далеко
І крилами лелеки повернуться живі.

Тихо на дворі,
І тільки чути як,
Як матері слова
Летіли, летіли в ніч до козака.
Бачиш сину мій,
Свічка не згаса,
Довіку буде вже горіти,
Горітиме вона.
Молодий юнак,
Молодий козак.

Там, біля тополі калина росте,
Мамині очі чекають тебе.
Сива у розпачі плаче,
Сина все чекає - та в Бога вже його душа.
Мам, я в бою за волю пішов в далечінь,
За правду і долю нових поколінь,
За тих, хто у морі далеко
І крилами лелеки повернуться живі.

Рік вже проминув,
Прийшла нова весна,
А спокою в душі не було,
Не було ну і вже нема.
Там батько змучений
Сам торує шлях,
По ньому мав іти син його,
А його вже нема.
Молодий юнак,
Молодий козак.

Там, біля тополі калина росте,
Мамині очі чекають тебе.
Сива у розпачі плаче,
Сина все чекає - та в Бога вже його душа.
Мам, я в бою за волю пішов в далечінь,
За правду і долю нових поколінь,
За тих, хто у морі далеко
І крилами лелеки повернуться живі.

Там, біля тополі калина росте,
Мамині очі чекають тебе.
Сива у розпачі плаче,
Сина все чекає - та в Бога вже його душа.
Мам, я в бою за волю пішов в далечінь,
За правду і долю нових поколінь,
За тих, хто у морі далеко
І крилами лелеки повернуться живі.

Ой на ой на горі
Гойдав гілля горіх
В небі ні сонця, ні зорі
Нема ні кобзи, не кобзарів

Ой на ой на горі
Гойдав гілля горіх
В небі ні сонця, ні зорі
Нема ні кобзи, не кобзарів

Ой на ой на горі
Гойдав гілля горіх
В небі ні сонця, ні зорі
Нема ні кобзи, не кобзарів

Ой на ой на горі
Гойдав гілля горіх
В небі ні сонця, ні зорі
Нема ні кобзи, не кобзарів

Пусто на вулицях
П-п-пусто на полицях
Була вкусна паляниця
Тепер не густа поляна ця

В полі вітер водиться
Росте біле чорниця
Сидить сумує криниця
Нікому пить не хочеться

Плаче ліс там ні душі
Втратив біс товаришів
Недописані вірші
Вицвітуть на аркуші

Ні свої тут не чужі
Ніхто не гострить тут ножі
Ні свої тут не чужі
Ніхто не палить камиші

Ой на ой на горі
Гойдав гілля горіх
В небі ні сонця, ні зорі
Нема ні кобзи, не кобзарів

Ой на ой на горі
Гойдав гілля горіх
В небі ні сонця, ні зорі
Нема ні кобзи, не кобзарів

Ой на ой на горі
Гойдав гілля горіх
В небі ні сонця, ні зорі
Нема ні кобзи, не кобзарів

Ой на ой на горі
Гойдав гілля горіх
В небі ні сонця, ні зорі
Нема ні кобзи, не кобзарів

Мамо. Мамо. Ти не хвилюйся, я буду писати
Мамо. Мамо. Там, де я буду, краще помовчати
Мамо. Мамо. Ти не хвилюйся, я буду писати
Мамо. Мамо. Там, на війні, у нас краще помовчати

Налий мені чаю, мам. Я вже поставив чайник
Так добре, що сьогодні ти лишилась вдома
А пам‘ятаєш, як давним-давно, за цим столом, а?
Мене сварила ти за теорему Піфагора?

А я, як завжди, втикав й ніби за вікно втікав
Очі ховав і удавав, що ніби розумію
Сам, звичайно, думав тільки про дівчат
Гадав собі, що сам вже все знаю. Вже вмію

А тато на балконі теж, тоді під ніс бурчав
Й ледацюгой називав мене, авжеж,
А сам вночі сидів, збирав наш перший комп
І пролетіла школа, як фанєра над Дніпром

Та знаєш, мам, тепер я вдячний вам
Ви вірили у мене більше, ніж я сам
Я знаю, ви потрохи вже пишаєтеся мною
Я це тримаю у собі. І над собою

Мамо. Мамо. Ти не хвилюйся, я буду писати
Мамо. Мамо. Там, де я буду, краще помовчати
Мамо. Мамо. Ти не хвилюйся, я буду писати
Мамо. Мамо. Там, на війні, у нас краще помовчати

Налий чогось міцніше, мам. Холодно мені
Сьогодні можна, лий. Хоча іще не вечір
Пробач, будь ласка, я тоді звалив
Все на твої тендітні плечі. Хоча вони міцні

І не питай мене, де далі буду я
Краще спитай - чи маю теплі речі? Маю.
Чи не голодний? Ні! І я вдягаю шапку навіть навесні,
бо люта холоднеча настає під вечір

А татові ти передай, що його син,
Пішов туди, де світло поділяється на чорне і на біле
Де захищаєш від дебіла всіх, кого колись любив
Де вся земля почервоніла

Ну-ну, не плач, ніхто ж нічого не накоїв
Я знову повернуся, переможцем після бою
Ми там давно не граємось в героїв
Їх, взагалі-то, не існує, в порівнянні із тобою

Мамо. Мамо. Ти не хвилюйся, я буду писати
Мамо. Мамо. Там, де я буду, краще помовчати
Мамо. Мамо. Ти не хвилюйся, я буду писати
Мамо. Мамо. Там, на війні, у нас краще помовчати

Краще помовчати
Краще помовчати

Боляче мені,
Туга вкрила мою душу...
Втрат у цій війні
Більше день у день...

Браття вже пішли,
В небеса я їм напишу:
Рай...
Як там, рідні, рай?..

Десь у далині,
Смерть заграла на сопілці,
Але в глибині,
Страху вже нема...

Згадую тебе,
Мироточить моє серце,
Знай, мила моя, знай
Та чекай...
Знай, люба моя, знай

Я повернусь!..
Заплету кохання в коси,
Досхочу нап'юсь
Вуст твоїх нектар
І пригорнусь,
Витру з твого личка сльози!..
Знай, люба моя, знай,
Я Повернусь!..

Знай, люба моя, знай та чекай
Знай, люба моя, знай, знай, знай

Я повернусь!..
Заплету кохання в коси,
Досхочу нап'юсь
Вуст твоїх нектар
І пригорнусь,
Витру з твого личка сльози!..
Знай, люба моя, знай,
Я Повернусь
Я повернусь
Я аовернусь
Я повернусь...

Зупинись, потяг,
Доїдемо потім.
Бачиш – коридор, тато,
Речей небагато.
Знаєш, а то ж я намалював собі
Братика на столі,
І, мабуть, тепер він дізнався,
І на мене за ображався.
Па, чесно,
Більше не зроблю так,
Швидше знімай рюкзак
І давай гратись,
Я ж іще не вмію прощатись...

І в книжках,
Колись в книжках
Розцілує посмішку знайому...
Вже сам
До підвіконня дотягнувся,
І нарешті тато повернувся
У назвах вулиць,
А він чекав удома...

Віршик вивчу
І на стілець вище,
Буду для тебе старатись,
І слова не забувати...
Тату, а чому
Твої стали очі червоні?
Справді, треба
І ніхто інший за тебе...

І в книжках,
Колись в книжках
Розцілує посмішку знайому...
Вже сам
До підвіконня дотягнувся,
І нарешті тато повернувся
У назвах вулиць,
А він чекав удома...

І в книжках,
Колись в книжках
Розцілує посмішку знайому...
Вже сам
До підвіконня дотягнувся,
І нарешті тато повернувся
У назвах вулиць,
А він чекав удома...

Кулі летять, небо чорним стає.
Ми, або нас, брат - прикриєш мене.
Війна, як війна, нещадна така.
Скільки сердець, забирає вона.

Приспів:
Прошу в неба й землі не беріть їх собі!
Не беріть, не беріть їх собі.
Прошу в неба й землі залишіть їх сім'ї!
Боже, дай сили Їм в боротьбі.

Мамо не плач, заростуть окопи травою.
Стане зеленою чорна земля.
І загоються рани від болю.
І єдиною стане, країна моя.

Приспів:
Прошу в неба й землі не беріть їх собі!
Не беріть, не беріть їх собі.
Прошу в неба й землі залишіть їх сім'ї!
Боже, дай сили Їм в боротьбі.

Мамо не плач, заростуть окопи травою.
Загоються рани від болю.
Заколоситься земля.
Стануть хмари сині.
І скажемо всі - "Слава Україні!".

Приспів:2р.

Всі пісні Ірини Федишин

У нас були гори, у нас були крила,
Літати би - але війною накрило.
Ти бачиш - тримаючи небо у серці,
Спускаються з гір "Едельвейси".

Як свічки у церкві - палаючі хати,
Розтрощені долі волають про плату.
Ми тих, хто наш світ прирікає до страти
Йдемо штурмувати

Приспів:
Подай зброю мені брате!
Зачекай люба, зачекай мати.
Хлопці-Едельвейси йдуть
З ворога плату брати.
З ворога плату брати.

Ми вчили війну по запеклим законам,
Ми назви, як горам, дали териконам,
І смерть недолуга розплющила зльоту,
Косу об сталеву піхоту.

Якщо, хто поляже, не плачте, не треба,
Ми сходимо, наче у гори - на небо.
Проте, бережемо життя і набої -
Ідемо до бою!

А нас не зламати, і навіть не вбити,
Тому, що, відродяться з попелу квіти
Побачиш, утримавши небо у серці,
Додому прийдуть Едельвейси.

Хто ближче до неба, той ближче до Бога,
Із вільними поруч іде перемога.
Нам доля - над іншими небо тримати -
Працюємо, брате!

Гей, пливе кача по Тисині,
Пливе кача по Тисині.
Мамко ж моя, не лай мені,
Мамко ж моя, не лай мені.

Гей, залаєш ми в злу годину,
Залаєш ми в злу годину.
Сам не знаю де погину,
Сам не знаю де погину.

Гей, погину я в чужім краю,
Погину я в чужім краю.
Хто ж ми буде брати яму?
Хто ж ми буде брати яму?

Гей, виберут ми чужі люди,
Виберут ми чужі люди.
Ци не жаль ти, мамко, буде?
Ци не жаль ти, мамко, буде?

Гей, якби ж мені, синку, не жаль?
Якби ж мені, синку, не жаль?
Ти ж на моїм серцю лежав,
Ти ж на моїм серцю лежав.

Гей, пливе кача по Тисині,
Пливе кача в по Тисині.

Зродились ми великої години
З пожеж війни і полум’я вогнів.
Плекав нас біль за долю України,
Зростив в нас гнів і лють на ворогів.
Плекав нас біль за долю України,
Зростив в нас гнів і лють на ворогів.

Ми йдемо в бій переможним ходом,
Тверді, міцні, незламні, мов граніт,
Бо плач не дав нікому ще свободи,
Хто борець – той здобуває світ.
Бо плач не дав нікому ще свободи,
Хто борець – той здобуває світ.
Україно!
Свята Мати Героїв,
Зійди до серця мого!
За Твою славу,
За Твої Святі Ідеї!
Нехай душа моя у тобі відродиться,
Славою твоєю опроміниться!
Страху нехай не знає,
Не знає, що таке вагання!

Скріпи мій дух, загартуй волю,
Щоб сміло йшов я в бій!
Щоб віра моя була гранітною,
Щоб зросла завзяття, міць!
Свята, Могутня, Соборна!
Слава Україні!
Героям слава!
Слава нації!
Смерть ворогам!
Україна - понад усе!
Україна - понад усе!

Велику суть – для усіх єдину,
Наш гордий клич народові несе!
Вітчизні будь ти вірний без упину,
Нам Україна вище понад все!
Вітчизні будь ти вірний без упину,
Нам Україна вище понад все!

Веде нас в бій Героїв наших слава,
Для нас закон – найвищий то наказ!
Соборна українська є держава –
Одна на вік, від Сяну по Кавказ!
Соборна українська є держава,
Одна на вік, від Сяну по Кавказ!

В материнській вишиванці, де вогонь-руїна,
Йшла до Бога,рано-вранці, Ненька-Україна.
Вітер коси розплітає,в небі чорна хмара,
Стала й в Господа питає:
- За що така кара?
Стала й в Господа питає:
- За що така кара?

Синів вбито, в чистім полі, могили як рани,
Знову хотять моїй волі одягти кайдани.
Бач, калина зажурилась, бо вдовою стала:
- Чи я тобі не молилась? Чи я не благала?
- Чи я тобі не молилась? Чи я не благала?

Перед ляхом боронила православну віру,
Святий хрестик не зронила в холоднім Сибіру.
Дощем збито в полі жито, нема кому жати:
- Скільки мені сльози лити і синів ховати?

Ангел Божий мовить з неба:
- Скоро день настане,
Хто меча підняв на тебе, на коліна стане!
Свята правда, воля й доля в твоїм домі буде,
Тільки кату не пробачать ні Бог, а ні люди..
Тільки кату не пробачать ні Бог, а ні люди..

Заплакало небо у дні поминальні,
Вмиваючи горе холодним дощем.
Скотилися в душі сльозинки прощальні,
Лишаючи в серці незвіданий щем...
Схилилася мати над сином востаннє,
Один був у неї, надія одна...
У чорній хустині, жертовнім риданні
Йому на прощання сказала вона:

Приспів:
На щастя ростила тебе, любий сину,
І думала - будеш опора мені.
Пробач, рідна мамо, любив Україну,
До тебе приходити буду вві сні...

Мене ти побачиш в пахучій калині,
Що ніжно розквітне в саду під вікном.
А також в щасливій новій Україні,
У світлий Великдень за нашим столом!
Коли вдягнеш з батьком святкову сорочку,
Згадавши той день, як родила в грозу,
Душа моя буде з тобою в куточку
З очей витираючи ніжно сльозу...

Приспів.

Речитатив:
Заплакало небо у дні поминальні,
Вмиваючи горе холодним дощем.
Скотилися в душі сльозинки прощальні,
Лишаючи в серці незвіданий щем...

Приспів.

До тебе приходити буду...

Є і нам про що згадати...
Пісне, душу возвелич
Ой була в нас ненька мати
Запорозька славна Січ.

Приспів:
Гей, ви, козаченьки, – вітер в чистім полі,
Научіть нащадків так любити волю.
Гей, ви, козаченьки, – спомин з м’яти-рути,
Научіть минулу славу повернути.
Научіть минулу славу повернути.

Круточола наша доля,
Не вода в ній – кров тече.
Козаку найперше – воля,
Козаку найперше – честь.

Приспів

А прийшла лиха година
Впав козак наш у траві,
Щоб іскрилась Україна
На гетьманській булаві.

Обмочила землю рана
Із козацького чола,
Щоб неправда помирала,
Щоби правдонька жила.
Щоб неправда помирала,
Щоби правдонька жила.

Приспів:
Гей, ви, козаченьки, – вітер в чистім полі,
Научіть нащадків так любити волю.
Гей, ви, козаченьки, – спомин з м’яти-рути,
Научіть минулу славу повернути.
Научіть минулу славу повернути.
Научіть минулу славу повернути.

Гей, сивий вітер плаче:
"Не вмирай, козаче,
Трохи поживи".

Ех, рад би я пожити -
Кров моя розлита
По густій траві.

Ех, рад би я пожити -
Кров моя розлита
По густій траві.

Гей, вітер хмари гонить:
"А тебе твій коник
Жде, як і колись".

Ех, мабуть, я не встану,
Бо глибокі рани,
І не підвестись.

Ех, мабуть, я не встану,
Бо глибокі рани,
І не підвестись.

Гей, вітер все ворожить:
"Дівчину хорошу,
Друже, полюби".

Ех, рад би я любити,
Та не бачать світу
Очі голубі.

Ех, рад би я любити,
Та не бачать світу
Очі голубі.

Гей, вітер завиває
По степу гуляє
Погуляй і ти

Ех, мені не гуляти
Світу не видати
Долі не знайти

Гей, сивий вітер плаче:
"Не вмирай, козаче,
Трохи поживи".

Ех, рад би я пожити
Ех, рад би я пожити

Гей, вітер став казати:
"Жде на тебе мати,
Знову не засне".

Ех, це б дійти до неньки,
Та моє серденько
Надто мовчазне.

Ех, це б дійти до неньки,
Та моє серденько
Надто мовчазне.

Бийте в барабани,
Сурміть що є сили,
Неподільний край наш –
Віче так рішило
Степом вільний вітер
Вихором літає,
Ми ж такі, як вітер,
Кожен козак знає
Степом вільний вітер
Вихором літає,
Ми ж такі, як вітер,
Кожен козак знає

А ми браття, як соколи
В вольнім виросли краю
Не дамо свій край нікому
Краще згинемо в бою.
Та ще рано нам вмирати,
Бо роботи через край,
Бий у барабан, козаче,
Та гучніш, сурмаче, грай

Якщо бій – до бою!
Якщо мир – до миру!
Гостям хліб із сіллю
В єдності то сила
Згинуть негаразди,
Розцвіте країна,
Бо всьому основа,
Браття, то родина.
Згинуть негаразди,
Розцвіте країна,
Тільки віра в Бога
Є наша надія

А ми браття, як соколи
В вольнім виросли краю
Не дамо свій край нікому
Краще згинемо в бою.
Та ще рано нам вмирати,
Бо роботи через край,
Бий у барабан, козаче,
Та гучніш, сурмаче, грай

Най-най-на-на
На-на-най-най-на-на
На-на-най-най-на-на
На-на-най-най-на

А ми браття, як соколи
В вольнім виросли краю
Не дамо свій край нікому
Краще згинемо в бою.
Та ще рано нам вмирати,
Бо роботи через край,
Бий у барабан, козаче,
Та гучніш, сурмаче, грай
Та ще рано нам вмирати,
Бо роботи через край,
Бий у барабан, козаче,
Та гучніш, сурмаче, грай

Докорінно змінити все,
Розбиваючи в кров свої руки,
Як тебе на скелі несе,
Маєш вірні робити кроки.

Не вагаючись йди в перед,
Не зводячи погляду з цілі,
Маєш розум, серце, хребет,
Думка чиста, а погляди зрілі.

Ну, ну давай, за-для них, за-для нас,
Покажи волю нам, подаруй небесам... її...

Вітер в горах дерева гне,
Нас зігнути йому не підсилу,
Бо до цілі нас стрімко несе,
Воля духу нашого сила.

Бий за спинами барабан,
Грій нам душі, віри багаття,
Слабкість стане силою нам,
Грайте сурми, співайте браття...

Ну, ну давай, за-для них, за-для нас,
Покажи волю нам, подаруй небесам... її…

Ну, ну давай, за-для них, за-для нас,
Покажи волю нам, подаруй небесам... її…
Всі пісні гурту БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ

Укроп - це маленький хлопчик,
Що носить коротенький чубчик
І мріє про мир у домі
А як треба то стане в окоп в обороні.
Укроп - це школярка юна
Окутана стягом жовтоблакитиним
Горять у неї очі,
Як плете маскувальну сітку до ночі.

Приспів:
Укроп - це ти, укроп - це я,
Україна - укропів земля,
Укроп всіяний по полю,
Бореться за свободу і волю!

Укроп - це лагідна мати,
Що молиться до світання
Укроп - це батько суворий,
Що є патріотом рідного краю!
Укроп - це бабуся старенька,
Що в'яже панчохи захиснику,
Укроп - це дідо сивенький,
Збирає вояці сальця й часнику.

Приспів. (2)

Укроп - це кіборг залізний,
Укроп - це козак вольовий,
Тікай, враже-сєпар, допоки не пізно,
Ховайся, москалю, допоки живий!
Укроп голови не схилить
І навіть вистоїть смерч,
Укроп градом накриє,
А він всеодно підійме свій меч!

Приспів. (2)

Укроп - то народ єдиний,
Укроп - то народ міцний,
Укроп ніколи не згине,
Укроп вічно живий! (2)

Приспів. (2)

Спершу я думав, це мій сон
Але це війна
Страшна війна…
Ворогу ворог, рідному брат
Тепер я солдат, ні кроку... назад

Скільки скалічених людей
Боже скільки сліз..і скільки смертей
Через століття, крізь віки
Знову звіра слід..нащадків орди

Падаючи на сніг
Почути б свого сина сміх
В останній раз…
В останній раз

Падаючи на сніг
Почути б свого сина сміх
В останній раз…
В останній раз

Спершу я думав, це мій сон
Падаючи на сніг
Почути б свого сина сміх
В останній раз…
В останній раз

Падаючи на сніг
Почути б свого сина сміх
В останній раз…
В останній раз

Бережи себе, мій друже, бережи
І якщо на серці туга-розкажи.
Не впади мій друже, тільки не впади,
А до неба свої очі підведи.
Буде мир і буде спокій, знаю я,
Нас біда з'єднала - ми одна сім'я,
А журавлики здіймаються у вир
І несуть на крилах спокій нам і мир.

Приспів:
Дай, Боже, сили нашим солдатам,
Щоб не лилась українська кров
І щоб не плакали батько і мати,
Щоб не страждала їх вірна любов.
Дай, Боже, сили нашим солдатам,
Ти збережи їх усіх від біди!
Життя країні готові віддати,
Ворожі кулі від них відведи!

Ваші друзі - в яснім небі журавлі,
Уклонилися заплаканій землі.
Ми пишатимемось вами все життя,
Бо жевріє в серці біль до забуття.
Бережи себе, мій друже, бережи
І якщо в душі тривога-розкажи.
Обійми, закрий плечима від біди,
Я тебе благаю, тільки не впади!

Приспів:
Дай, Боже, сили нашим солдатам,
Щоб не лилась українська кров
І щоб не плакали батько і мати,
Щоб не страждала їх вірна любов.
Дай, Боже, сили нашим солдатам,
Ти збережи їх усіх від біди!
Життя країні готові віддати,
Ворожі кулі від них відведи!

Стоять смереки, Прут тече в Яремче під горой.
Стоїть москаль і пиво п’є, таварісчь дарагой.
А ми того москаля на друзки порубаєм,
Скламо в пакет, відправимо дамой, ой, ой, ой!

Ах, Бандеро! Український апостол!
Ах, Бандеро! Тобі жилось непросто.
Ах, Бандеро, народний наш герой!
Веди, Степане, і знову нас у бой!
Веди, Степане, і знову нас у бой!

В Карпатах є такий народ – він весело живе,
До церкви ходить, Бога чтить і мову береже.
Душа того народа, як тая чиста вода.
От тільки він не любить москалів, що мутять!

Ах, Бандеро! Український апостол!
Ах, Бандеро! Тобі жилось непросто.
Ах, Бандеро, народний наш герой!
Веди, Степане, і знову нас у бой!
Веди, Степане, і знову нас у бой!

В Одесі є московський поп – він вірить в СеРеСеР.
А нашу віру береже дідівський машингвер.
Імпєрскіє замашки, і шутки нашей рашки,
І всю оту московськую попсу, на вила!

Ах, Бандеро! Український апостол!
Ах, Бандеро! Тобі жилось непросто.
Ах, Бандеро, народний наш герой!
Веди, Степане, і знову нас у бой!
Веди, Степане, і знову нас у бой!

Ах, Бандеро! Український апостол!
Ах, Бандеро! Тобі жилось непросто.
Ах, Бандеро, народний наш герой!
Веди, Степане, і знову нас у бой!
Веди, Степане, і знову нас у бой!

Ах, Бандеро! Український апостол!
Ах, Бандеро! Тобі жилось непросто.
Ах, Бандеро, народний наш герой!
Веди, Степане, і знову нас у бой!
Веди, Степане, і знову нас у бой!

Воїн

Статура велетня, як стовбур дуба
Вітер поволі колихає чуба
Плечі розкинулись, як Дніпра кручі
А ну ідіть до батька пани сучі
Закрутив шаблю як і вуса вправно
Моя душа гуляє полем здавна
Самою долею мені край даний
Я народився, щоб зірвать кайдани

Ой у вишневому садочку
Мати у спогадах все колиха
Сльозами випрала сорочку
Чекає з бою свого козака
Ой вийди-вийди місяченьку
Та розкажи, що бачиш там з гори
Що там із моїм козаченьком
Через вітри зі мною говори

Воїн
Спокій у очах, жупан на плечах
Булава, то моя печать!
Воїн
Батько так навчав:"Гордий козача
Лиш за правду піднімай меча!"
Воїн
Спокій у очах, жупан на плечах
Булава, то моя печать!
Воїн
Батько так навчав:"Гордий козача
Лиш за правду піднімай меча!"

Топлю загарбника, як лід руками
За волю бореться мій рід роками
Ворог тремтить, як поле під ногами
Благословив мене мій дід богами
Холодне серце, як холодна зброя
Якщо не воїн, тоді брате хто я?
Мій спис, як промінь прорізає хмари
Ось і настала враже Божа кара

Ой у вишневому садочку
Мати у спогадах все колиха
Сльозами випрала сорочку
Чекає з бою свого козака
Ой вийди-вийди місяченьку
Та розкажи, що бачиш там з гори
Що там із моїм козаченьком
Через вітри зі мною говори

Воїн
Спокій у очах, жупан на плечах
Булава, то моя печать!
Воїн
Батько так навчав:"Гордий козача
Лиш за правду піднімай меча!"
Воїн
Спокій у очах, жупан на плечах
Булава, то моя печать!
Воїн
Батько так навчав:"Гордий козача
Лиш за правду піднімай меча!"

(4х)
Козача потилиця панам не хилиться
Шаблею по чолу тим, хто посмілиться
Прийти на мою землю з кулею чи мечем
Буду боротися доки Дніпро тече

Юний хлопчина, серце гаряче
Не змiг бiльше просто мовчати.
Коли всi навкруги грабували Країну
Ти пiшов за Свободу стояти.

За Свободу дiтей твоїх ще ненародженних.
За Вiльне i Мирне майбутнє.
За спокiй в Країнi. За наше Вiдродження.
Спинити загарбницькi руки.

Та зима наче пекло. Димлячi барикади.
Вiн лише пам'ятав слово: "Мати".

Приспiв:
Повертайся живим! Повертайся, благаю.
Повертайся живим! Благаю!
Чуєш, любий, як серце кричить?!
Я стою на колiнах, благаю:
Повертайся живим... Вертайся живим...
Вертайся живим! Повертайся живим...

Повертайся живим! Повертайся живим!
Повертайся живим... Вертайся живим...
Вертайся живим! Повертайся живим!

Юний хлопична, вiн добре засвоїв
Ворогам прямо дивлячись в очi:
Щоб дiти смiялись, було мирним небо
Свiт треба почати мiняти з себе!

Пишаюсь тобою, як пишається Мати!
Я вклоняюсь и тихо молю:
Повертайся живим. Повертайся, солдате.
Я благаю - вертайся живим!

Блокпости, БТРи, в руках автомати.
і сивіла з новинами мати.

Приспiв:
Повертайся живим! Повертайся, благаю.
Повертайся живим! Благаю!
Чуєш, любий, як серце кричить?!
Я стою на колiнах, благаю.
Повертайся живим... Вертайся живим...
Вертайся живим! Повертайся живим...

Повертайся живим! Повертайся живим!
Повертайся живим... Вертайся живим...
Вертайся живим! Повертайся живим!

Ранком втомленним, коли Мир все ж настане;
Коли стихне розлючений дим.
Iз розпахнутим серцем, обiймеш сиву Мати
- Я ж казав: Повернуся живим.

Приспiв:
Повертайся живим! Повертайся, благаю.
Повертайся живим! Благаю!
Чуєш, любий, як серце кричить?!
Я стою на колiнах, благаю.
Повертайся живим... Вертайся живим...
Вертайся живим! Повертайся живим...

Повертайся живим! Повертайся живим!
Повертайся живим... Вертайся живим...
Вертайся живим! Повертайся живим!

Ой у лузі червона калина похилилася
Чогось наша славна Україна зажурилася
А ми тую червону калину підіймемо
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Ой у лузі червона калина похилилася
Чогось наша славна Україна зажурилася
А ми тую червону калину підіймемо
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Ой у лузі червона калина похилилася
Чогось наша славна Україна зажурилася
А ми тую червону калину підіймемо
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Ой у лузі червона калина похилилася
Чогось наша славна Україна зажурилася
А ми тую червону калину підіймемо
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Ой у лузі червона калина похилилася
Чогось наша славна Україна зажурилася
А ми тую червону калину підіймемо
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Місто в огні,
Серце болить,
Втомлює бій
І ворог не спить

Кулі летять поки падає сніг
І ворог лежить, мовчить

Ночі без сну, нам не холодно
Чекає сім’я на околицях,
Разом ми всі переможемо,
Це наша рідна земля

Хай буде весна,
Поки ми стоїмо до кінця,
І нас не зламає війна,
Наша віра єднає серця,
Україна навіки жива.

Україна це наша земля

Україна єднає серця