Традиційна українська щедрівка «Ой сивая та й зозуленька» у новому звучанні від нас.
Ця пісня для мене особлива, адже вона зі мною з дитинства.

Колись у дитинстві я співала її дуже багато на різних конкурсах, фестивалях в Україні та закордоном під сучасне на той час аранжування, яке створили мої викладачі. Тоді я ще не до кінця розуміла глибину цієї музики, її коріння й сенси. Для мене це була просто красива українська щедрівка з хіп-хоповим бітом.

Минуло багато років.
І раптом вона знову почала зʼявлятися в моєму житті - у машині, в різних виконаннях, у голосах інших артистів. Я слухала, поверталася до старих записів, ставила на повтор.
І зрозуміла: ця пісня ніколи від мене не йшла.

Тоді я написала Насті Мудрик - неймовірній, тонкій, дуже чуттєвій музикантці. Запропонувала зустрітися на репбазі у Львові й спробувати відчути «Зозульку» так, як ми її чуємо зараз.
Ми проговорили піврепетиції і десь за пів години народився цей звук. Живий, чесний і дуже наш.

Потім був Київ. І чітке розуміння, що я дуже хочу, щоб ця пісня зазвучала.
Бо для мене це більше, ніж щедрівка.
Це частина мого життя, мого шляху, мого голосу.

Дякую команді, з якою ми так легко і щиро створили це звучання.
І дякую кожному, хто слухає.

Запрошую вас слухати нашу «Зозульку».
Тут немає штучності, немає монтажу. Усе наживо тут і зараз, як життя.
Це більше, ніж пісня.
Більше, ніж історія.
Більше, ніж я.