Перші витоки гурту були розпочаті зі співпраці двох друзів-музикантів Лева Лабія та Петра Квича («Хоттаба»), які грали разом з 1984 року в низці шкільних хардових команд. Остання — «Салон металла» навіть мала восени 1989-го єдиний за час свого існування концерт з платним входом. Тоді з ними грали гітарист Олександр Яськін і барабанщик Володимир Калин. Після тривалої перерви на службу в війську, гурт «Анейрос» склався на початку 1992-го, коли до Лева і Хоттаба приєдналися барабанщик Вадим «Башка» Куций та співак Олександр Глушко. Успіх на фестивалі «Зірки Прикарпаття» надихнув хеві-психоделічного «Анейроса» — на «Червоній руті-93» в Донецьку гурт став дипломантом. В тому ж році «Анейрос» отримав запрошення від Ірини Бондаренко(відомої радіо-ведучої популярного на той час радіо "Промінь"), на запис альбому в центральному київському Будинку Звуко-Запису (БЗЗ) і тієї ж осені пісні «Сон» та «Безпринципність» з цієї рекорд-сессії потрапили в число лауреатів хіт-параду «12 мінус 2» за підсумком голосування радіослухачів. Це був перший в житті хлопців професійний студійний запис, та ще й на мрію всіх тогочасних музикантів - справжній 16-ти-доріжковий аналоговий магнітофон TASCAM, адже такі магнітофони на той час стояли в усіх світових студіях, а звичного і широко-доступного у наш час цифрового комп`ютерного багато-трекового запису тоді просто ще не існувало ;).

В ті буремні часи(а надворі стояв кризовий 1996р) музикою в Україні, а тим більше "важким експериментальним психоделічним" роком заробляти на життя, та на так необхідну дорогу професійну апаратуру було просто неможливо. Тому відклавши в бік вже деяку відомість і певні творчі здобутки, хлопці вирішили зробити рішучий крок і майже всім складом(Лев, Хатаб і Вадим) на два роки виїхали до Польщі, створивши там разом з добрим другом-компаньйоном Юрком свій маленький бізнес(не пов`язаний з музикою), щоб в результаті за допомогою цього бізнесу розжитись на нормальні професійні інструменти, які були вкрай необхідні для подальшого музичного росту і розвитку.

Але звісно ж повністю викреслити музику зі свого життя було не можливо і всюди де випадала можливість хлопці музикували, чи то на кухні арендованої квартири в чудовому польському місті Щецині, чи то на репетиційній базі своїх нових польських друзів-музикантів Роберта, Адама і Маріуша з місцевої рок групи, які гостинно і по дружньому давали хлопцям можливість час від часу відірватись на своїх комбіках і барабанах і т.п.

Саме в цей період, очевидно під впливом нових яскравих відчуттів отриманих у позитивній атмосфері благополучної, усміхненої і життєрадісної Польщі був написаний програмний хіт «Хей-Хай Хвилю тримай», що спричинив до зміни стилевої орієнтацїї на гітарний поп, а за тим і зміни у 1996 році назви гурту на «Хвилю тримай»[1].

Здобувши перемогу на фестивалі «Перлини сезону-98», та заявивши про себе на всю країну завдяки щільній ротації на популярному на той час музичному телеканалі «БІЗ-ТВ», група в подальшому не пішла по шляху досягнення швидкого успіху будь-якою ціною. Навпаки, достатньо познайомившись з тогочасними столичними рекординговими компаніями, а також різноманітними ділками від музики, хлопці відчули, що не хочуть прийняти нав'язувані їм умови гри, а самостійно представити свою музику на той час вони були просто не готові.

Тому, повернувшись у рідний Івано-Франківськ та зібравши повноцінний колектив у вигляді класичної гітарної четвірки, вони починають активно концертувати, і в перервах між виступами працюють у студії над записом свого довгоочікуваного дебютного альбому.

На початку 1999 року в групі з'явився новий барабанщик Сергій Клепач. Влітку 2000-го було відзнято відеокліп на пісню «Хей! — Хай!». Наприкінці того ж року до гурту приєднався другий гітарист Сергій Леонов.

До зими 2003-го група прийшла з повністю записаним і майже зведеним альбомом, та добре зіграною і обкатаною концертною програмою.

Та найважливішою подією в житті колективу стало підписання у лютому 2004 року контракту про випуск дебютного альбому. Якщо спробувати проаналізувати стиль і загальну естетику альбому у декількох словах, то перш за все треба сказати, що музика групи є досить своєрідною і ні на кого не схожою. Вже традиційна плутанина з визначенням поп це чи рок, з виходом альбому навряд чи зникне. Самі ж музиканти ніяк себе не класифікують, хоча зауважують, що, на їхню думку, у музиці групи предостатньо і першого, і другого.

Як зауважив жартома фронтмен групи Лев — «виходить, на концерті ми рок, а у студії — поп»[2].

У 2006 році гурт разом з гуртами Тартак та Мотор'ролла записує хітову пісню «Якби всі люди», на яку знімається кліп. Зараз гурт продовжує концертну діяльність.