Ми з тобой зіграли в небезпечну гру,
Але моє серце змерзло на вітру,
Навіть якщо схочу, я не наберу
З телефону й памʼяті тебе зітру

У своїй душі, в своїй самості
Не проллю сльози, я не з тих,
Справа не нова, справа не з простих,
Я пішла, позаду вже горять мости.

Знай, тепер я не твоя,
І не світить наш Маяк,
І тебе я стерла з пам’яті,
Як помаду на губах!

Знай, що я одна із тих,
Хто підпалює мости,
Ти застиг, застиг в минулому,
Як на моїх нігтях лак

Канати тримаються на останніх пасмах,
Перейти б на іншу сторону і не впасти.
Нелегкий шлях- бережись пасток, їх життя, мов спокусу, розкида часто.

Я не боюсь розмов і не готую ззмов,
Не ставлю зайвих запитань,
Не чекаю більшого,
Я серед тисячі очей
Зустріну одного- з ким бʼється серце!

Знай, тепер я не твоя,
І не світить наш Маяк,
І тебе я стерла з пам’яті,
Як помаду на губах!

Знай, що я одна із тих,
Хто підпалює мости,
Ти застиг, застиг в минулому,
Як на моїх нігтях лак

Знай, що я одна із тих,
Хто підпалює мости,
Ти назавжди у минулому,
Як мої тобі листи