А без тебе далеко до неба,
Мої крила у шафі лежать,
Я без тебе на місці стою, хоч до щастя біжав..

Не твоя провина, що розбив коліна,
Я щодуху біжав, я до тебе біжав.
А дощі весінніх плачем що є сили,
А ми разом з тобою і зігрілась душа, і радіє душа!

А без тебе далеко до неба,
Мої крила у шафі лежать,
Я без тебе на місці стою, хоч до щастя біжав..
Ти моя пожиттєва потреба,
А без тебе у серці бардак,
І без тебе цей світ не потрібен, хоч за просто так!

Не моя провина, що я одна єдина,
Серед різних світів у твоєму житті..
І я мчу до тебе, бо ми як дві верби,
І тоненькі гілки заплелись навіки, бо над гладдю ріки..

А без тебе далеко до неба,
Мої крила у шафі лежать,
Я без тебе на місці стою, хоч до щастя біжав..
А без тебе у серці бардак,
І без тебе цей світ не потрібен, хоч за просто так!

Ти у моїх думках, ти цілодобово там,
Ти змінив усе, ти ніби тектонічний злам.
Та спалює вогонь, всього одна свіча,
І цей вогонь в твоїх очах..

А без тебе далеко до неба,
Мої крила у шафі лежать,
Я без тебе на місці стою, хоч до щастя біжав..
Ти моя пожиттєва потреба,
А без тебе у серці бардак,
І без тебе цей світ не потрібен, хоч за просто так!
А без тебе далеко до неба,
Мої крила у шафі лежать,
Я без тебе на місці стою, хоч до щастя біжав..

Ти моя пожиттєва потреба,
А без тебе у серці бардак,
І без тебе цей світ не потрібен, хоч за просто так..