Знову вечір і зорі на небі горять
Місто спить лиш у вікнах вогні миготять
І в одному із них ти так само не спиш
З філіжанкою кави на канапі сидиш
Ти далеко від мене між своїх світів
До твого краю весни не знайти мостів
Крикну ніч, а відповість луна

Ла-ла-ла, ла-ла-ла-ла-ла-ла
Ла-ла-ла, ла-ла-ла
Ла-ла-ла, ла-ла-ла-ла-ла-ла
Ла-ла-ла, ла-ла-ла

Я втікав від самоти я не знав де ти
Я тебе шукав - та не міг знайти
На столі лежать без адрес листи
Замість підпису сльози вияв самоти
Лише ім'я твоє як музика сумна
Крикну ніч, а відповість луна

Ла-ла-ла, ла-ла-ла-ла-ла-ла
Ла-ла-ла, ла-ла-ла
Ла-ла-ла, ла-ла-ла-ла-ла-ла
Ла-ла-ла, ла-ла-ла

І пізно напевно просити пробачення
Сльози і слова уже не мають значення
Не встигли образи переповісти
Розбіглися по різні сторони міста
Знову вечір і зорі на небі горять
Місто спить лиш у вікнах вогні миготять
Крикну ніч, а відповість луна

Ла-ла-ла, ла-ла-ла-ла-ла-ла
Ла-ла-ла, ла-ла-ла
Ла-ла-ла, ла-ла-ла-ла-ла-ла
Ла-ла-ла, ла-ла-ла