Вже вечір вечоріє, до дівчини спішу,
Вона в саду сидить, на стежечку глядить (2)
І думку думає, що я прийду.

Прийшов я до дівчини, здоров, кажу, мила,
За ручку взяв її, потім обняв її, (2)
А, як обняв її - поцілував.

І був би я дівчину і досі цілував,
Та, як ми мріяли, кури запіяли
І на прощаннячко я їй сказав.

Сказав:

Як вечір звечоріє в вишневому саду,
Ти у саду сиди, на стежечку гляди, (3)
А я до тебе знов, серце, прийду.