Завтра прийде до кімнати
Твоїх друзів небагато,
Вип'єте холодного вина.

Хтось принесе білі айстри,
Скаже хтось — життя прекрасне,
Так, життя прекрасне, а вона...

А вона, а вона сидітиме сумна,
Буде пити — не п'яніти від дешевого вина.
Я співатиму для неї, аж бринітиме кришталь,
Та хіба зуміє голос подолати цю печаль.

Так у світі повелося —
Я люблю її волосся,
Я люблю її тонкі вуста.

Та невдовзі прийде осінь,
Ми усі розбіжимося
По русифікованих містах.

Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна,
Буде пити — не п'яніти від дешевого вина.
Моя дівчинко печальна, моя доле золота,
Я продовжую кричати... ніч безмежна і пуста.

Так у світі повелося —
Я люблю її волосся,
Я люблю її тонкі вуста.

Та невдовзі прийде осінь,
Ми усі розбіжимося
По русифікованих містах.

Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна,
Буде пити — не п'яніти від дешевого вина.
Моя дівчинко печальна, моя доле золота,
Я продовжую кричати... ніч безмежна і пуста.
Я продовжую кричати... ніч безмежна і пуста.
Я продовжую кричати... ніч безмежна і пуста...