Все мине! Все забуду
Але я вже такою не буду
Все мине! Все забуду!
Але я вже такою не буду

Самотня сидить біля заплаканого вікна
Самотня біжить, а хто чекав на такий фіна
Та відтепер і назавжди
Навколо неї глуха стіна

Доля підкидає нам щастя
Доля підкидає нам біль
Та ми розуміємо з часом,
Як би не страшно -
Всі карти на стіл

Змитими дорогами іде
Там де навіть поле не цвіте
Шукає його погляд між людей
Серед тисячі очей
Та його нема ніде

Вона хотіла бути сильною
Здавалося б і все
Не ховатися за спинами
Сміятися в лиця
Змінити цю стежину
На відстані й шосе
Де просту людину на швидкості несе

Хотіла бути з тим, з ким тепло перед сном
Але знов той холод, хоча спека за вікном
Та любов не втопиш ти нектаром чи вином
Він дарував їй спокій своїм голосом

Вона подивилась в небо
Дощ умив її лице
Їй нічого вже не треба
Він пішов і зникло все
Де він є? Де він є?
Їй ніхто не скаже
Де він є? Де він є?
він пішов назавжди

Їй так боляче одній,хоч і людно в пустелі
Те, що було їхнім домом, тепер стіни і стеля!
Це не проходить безслідно,
Як не старайся забути
Бо коли шумно навколо,
Тільки його хоче чути
От би хто сказав, коли закінчаться болі
Вона поклялась не кохати нікого й ніколи
Боляче і досі! Знову холодна постіль
Перед очима його постать