І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
Я ще ніколи не пила.
Такої чистої печалі,
Такої спраглої жаги,
Такого зойку у мовчанні,
Такого сяйва навкруги.
Спини мене отямся і отям
Така любов буває раз в ніколи
Вона ж промчить над зламаним життям
За нею ж будуть бігти видноколи
Вона ж порве нам спокій до струни
Вона ж слова поспалює вустами
Спини мене спини і схамени
Ще поки можу думати востаннє
І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
Я ще ніколи не пила.
Такої чистої печалі,
Такої спраглої жаги,
Такого зойку у мовчанні,
Такого сяйва навкруги.
Ще поки можу але вже не можу
Настала черга й на мою зорю
Чи біля тебе душу відморожу
Чи біля тебе полум'ям згорю
І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
Я ще ніколи не пила.
Такої чистої печалі,
Такої спраглої жаги,
Такого зойку у мовчанні,
Такого сяйва навкруги.
І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
Я ще ніколи не пила.
Такої зоряної тиші,
Такого безміру в добі!..
Це, може, навіть і не вірші,
А квіти, квіти кинуті тобі.
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
Я ще ніколи не пила.
Такої чистої печалі,
Такої спраглої жаги,
Такого зойку у мовчанні,
Такого сяйва навкруги.
Спини мене отямся і отям
Така любов буває раз в ніколи
Вона ж промчить над зламаним життям
За нею ж будуть бігти видноколи
Вона ж порве нам спокій до струни
Вона ж слова поспалює вустами
Спини мене спини і схамени
Ще поки можу думати востаннє
І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
Я ще ніколи не пила.
Такої чистої печалі,
Такої спраглої жаги,
Такого зойку у мовчанні,
Такого сяйва навкруги.
Ще поки можу але вже не можу
Настала черга й на мою зорю
Чи біля тебе душу відморожу
Чи біля тебе полум'ям згорю
І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
Я ще ніколи не пила.
Такої чистої печалі,
Такої спраглої жаги,
Такого зойку у мовчанні,
Такого сяйва навкруги.
І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
Я ще ніколи не пила.
Такої зоряної тиші,
Такого безміру в добі!..
Це, може, навіть і не вірші,
А квіти, квіти кинуті тобі.
Ірина Федишин - І як тепер тебе забути (YouTube відео та караоке)
Ця пісня для мене — особлива.
В її основі — вірші Ліни Костенко, величної української постаті, чиє слово торкається найглибших струн людського серця. Я поклала ці рядки на музику, відчуваючи кожне слово, кожен подих кохання, який живе у цьому творі.
Кохання — це найсильніше почуття у світі. Воно тримає, надихає, змінює нас і дає сенс. У цій пісні — сила глибоких почуттів і щирість.
Нехай кожна людина буде щасливою і коханою.
А якщо любов приносить біль — нехай вистачить сили прожити це і рухатися далі. ❤️
В її основі — вірші Ліни Костенко, величної української постаті, чиє слово торкається найглибших струн людського серця. Я поклала ці рядки на музику, відчуваючи кожне слово, кожен подих кохання, який живе у цьому творі.
Кохання — це найсильніше почуття у світі. Воно тримає, надихає, змінює нас і дає сенс. У цій пісні — сила глибоких почуттів і щирість.
Нехай кожна людина буде щасливою і коханою.
А якщо любов приносить біль — нехай вистачить сили прожити це і рухатися далі. ❤️
