Вогники заполонили місто,
З неба сніжинки тихо кружляють,
Ти приїдеш додому? Та приїду ж, звісно,
Бо на Різдво всіх удома чекають...
Наше нове Різдво нас приводить до тями,
Всіх огортає у теплі обійми,
Світло дарує, мов усмішка мами,
Світло, якого ніхто не відійме,
Світло, яке ніщо не замінить...
Вогники – маяки в океані,
Хвилі підступні, вітри рокітливі,
Наші шляхи нові і незнані,
Ми прийдемо туди, де ми будем щасливі...
Наше нове Різдво нас приводить до тями,
Всіх огортає у теплі обійми,
Світло дарує, мов усмішка мами,
Світло, якого ніхто не відійме,
Світло, яке ніщо не замінить...
Вогники засяяли в небі,
Мов погляди тих, хто сьогодні не з нами,
Ясні й молоді, наче квіти травневі,
Нові вартові небесної брами...
Наше нове Різдво нас приводить до тями,
Всіх огортає у теплі обійми,
Світло дарує, мов усмішка мами,
Світло, якого ніхто не відійме,
Наше нове Різдво у великій родині,
Гріє серця, як дорога додому,
Це початок життя – і ми в ньому єдині,
Й світла цього не здолати нікому,
Світло, яке ніщо не замінить.