Нині вечір, мов гілка у руці.
Я не знаю звідки в тебе співи ці.
Доки хтось плаче –
радість щось значить
для усіх, хто не змовк.
Ще болить досі,
ще така осінь,
ти повернешся знов.

Тільки ти далі говори.
І наше сонце в небі
здіймається й горить,
і рветься день по дневі,
тривожно догори.
Ти далі говори.
Ти далі говори.

Тільки ти далі говори.
І наше сонце в небі
здіймається й горить,
і рветься день по дневі,
тривожно догори.
Ти далі говори.
Ти далі говори.
Ти далі говори.

Хай буде так, як ти того хотів.
Хай простір буде заливатися співом.
Цей світ складається із радості й див.
Ці пагорби наскрізь прошиті мотивом.

І так тривожно від бід і проклять,
і гірко від кожної чорної дати.
Але ще на пагорбах зранку стоять
люди, що вміють любити й співати.

Тільки ти далі говори.
І наше сонце в небі
здіймається й горить,
і рветься день по дневі,
тривожно догори.
Ти далі говори.
Ти далі говори.

Тільки ти далі говори.
І наше сонце в небі
здіймається й горить,
і рветься день по дневі,
тривожно догори.
Ти далі говори.
Ти далі говори.
Ти далі говори.