А вона тихо під цю пісню плакала
Сльози з очей на пальто її капали
Наче мантру говорила собі:
Серце, серце, не боли, не боли
А вона тихо під цю пісню плакала
Сльози з очей на пальто її капали
Наче мантру говорила собі:
Серце, серце, не боли, не боли
Ти на метро, але потяг рушив, чекати пізно
В ейрподсах так тихо-тихо лунає пісня
Десь позаду там ескалатор і вихід в місто
І тобі тісно, хоч станція пуста
Сховаєм дні самотні у капюшоні ми
Йдуть вагони до Оболоні, а далі - хто куди
Дві долоні, одна у одній - тримай чи відпусти
Біль місцевий і на кінцеву вагон піде пустий
А вона тихо під цю пісню плакала
Сльози з очей на пальто її капали
Наче мантру говорила собі:
Серце, серце, не боли, не боли
А вона тихо під цю пісню плакала
Сльози з очей на пальто її капали
Наче мантру говорила собі:
Серце, серце, не боли, не боли
Я кожну ніч просила в неба, щоб гріло
Щоб ти поряд і не боліло
Щоб любив мене
Хто час поверне тепер?
Так замало світла
Спогади по колу
Без його обіймів
Я наче без дому
Знаєш, знаєш, знаєш, я не раз
Малювала подумки наш дім, наш перший вальс
Серце не вблагаєш, згаєш, згаєш тільки час
Я кохатиму тебе, допоки сонце тут не згасне
А вона тихо під цю пісню плакала
Сльози з очей на пальто її капали
Наче мантру говорила собі:
Серце, серце, не боли, не боли
А вона тихо під цю пісню плакала
Сльози з очей на пальто її капали
Наче мантру говорила собі:
Серце, серце, не боли, не боли