Коли сниться небо у вогні
Чи не спиться, бо вогонь в мені
Чую серця стукіт в тишині
Серце пише, не спиняються пісні

Я не на війні, але війна в мені
І не прокинутись ніяк бо ми не увісні
Хоча ми надто довго спали й багатьом з нас снилось
Що дві мови в країні це нормально. Помилились…
Їх розбудили вибухи і смерті
Багато перейшли на мову, дехто й досі вперті
В них всередині теж війна, з самими собою
Нещодавно це багнув, іх згадую в молитвах своїх

Я не на війні, але війна в мені
Сто років по тому, і знов Україна в огні
Кому сто, кому триста, історія більш ніж барвиста
Від царського гніту до комуніста і кагебіста
Насправді все не в 14ому розпочалось
На жаль війна ця так ніколи і не припинялась
Поки хтось спить і бачить сни, що живе у мирі
В інших триває війна в собі, в країні, в квартирі.

Я не на війні, але війна в мені
Тарас Чубай казав мені, що мій фронт це мої пісні
Кому фронт, кому тил, хай так, аби нам стало сил
Тримати свій не до чужих могил, а до своїх могил
Я роблю те що можу з тим що маю, там де я
Якшо так робитиме моя сім’я й кожна сім’я
Перемога над собою й ними не змусить чекати
Наші тіла помруть, та наші діла будуть процвітати.

Коли сниться небо у вогні
Чи не спиться, бо вогонь в мені
Чую серця стукіт в тишині
Серце пише, не спиняються пісні