Падали тіні на наші гори
Ми ззовні спокійні, всередині горе
Падали тіні, а ми стояли
Сонце зійшло - тіні помирали.

Тіні падали і з ними все ставало ясно
Люди прокидаються і це прекрасно
Люди помирають, але Дух є вічний
Навіть коли мандрує у світ потойбічний
Коли здається що ці сни надто глибокі
Пригадаю яким благословенням є спокій
Пригадаю і подякую, що я живий
І нехай гори у тінях зате наш хребет гірський
На ньому бережемо наше Українське небо
Не завжди те що хочу, але завжди те що треба
Життя мені дарує і я дякувати вчуся
Бути невдячним це єдине чого я зречуся.
Найважче дякувати тіням та і це під силу
Хоча б за те що нашу мужність нам самим відкрили
Страх залишився, але більше не керує мною
В мені є Бог тому я вистою в цьому двобою

Падали тіні на наші гори
Ми ззовні спокійні, всередині горе
Падали тіні, а ми стояли
Сонце зійшло - тіні помирали.

Сонце зійшло, бо сонце сходить щоранку
Хтось одягає останню, хтось першу вишиванку
Життя триває і його не можливо спинити
Не можна ні окупувати ані захопити
Можна понівечити форму, але суть є вічна
Я думаю про це коли почуваюсь пригніченим
Я згадую, що я себе і життя возвеличую
Кожного разу як собі та іншим шлях освічую
Так щоби було менше тіней, і більше правди
Так щоб менше всього боятися, бо більше знати
Так шоб коли не знаєш то не боятись спитати
Невігластво - блаженство, але не для нас з братом
Ми не даремно тут, від нас залежить доля світу
Чи нашим дітям суджено повзти, а чи летіти
До світла, що не забрати ніколи й нікому
Коли світло це Бог, що дивиться за нашим домом.

Падали тіні на наші гори
Ми ззовні спокійні, всередині горе
Падали тіні, а ми стояли
Сонце зійшло - тіні помирали.

Падали тіні падали тіні
Падалі тіні, а ми стоя-а-али
Падали тіні падали тіні
Сонце зійшло тіні помира-а-али
Падали тіні падали тіні
Падалі тіні, а ми стоя-а-али
Падалі тіні падали тіні
Падалі тіні падали тіні.