На зорі рано до світу
Розкажу казку лагідну.
Намалюю рай-райдугу,
Милую я порадую.
Запашні вітри-відуни
Капосні грають навесні.
Маячними сполохами
Ми літаєм закохані.
З тобою разом ми долаєм світи,
Несамовитий я, замріяна ти.
Ми обрітаєм спокій, потім знову в політ.
Минали сонми тисяч весен, зоряних літ.
Первинним спалахом займеться наша любов,
У небесах лучитись будем знов і знов
Безмежно.
Полум’я сяє, світиться,
Наші аури стрітяться.
Ореоли палаючі,
Ми лунаєм, єднаючись.
Я полонений світлом твоїх очей,
Пірнаю в сутність тих незнаних речей.
Солодкий сон, мінливий яв, світ запашний,
Не відпущу ніколи я твоєї руки.
Малює розум риси дивних істот,
Бажання нас здіймає раптом до висот
Захмарних.
Палання наших душ розтопить вічні льоди,
Спричинить катаклізм глобальний, рівень води
Підніметься критично, потім зникне земля.
Ми – скрізь, і там, і тут, усюди, часу нема!
Зненацька грім, тумани, селі і тайфуни,
Але жагу таку не спиниш, не кажи
Нікому.
Небокрай, нам ти нагадай
Про любов нашу, талалай...