А понеділок – день величний,
Прозорі, сильні почуття.
Витають сили потойбічні,
Долають смуток, маяття,
У понеділок надихаюсь я!

У день оцей усе можливо,
Почати все, а потім зав’язать.
Як птаха, Феніксом літати,
Дерева в гаю обіймать,
Закони Всесвіту сягать.

Мені невідом сум і скиглі,
Я по життю пливу, мов херувім.
Нас порятує Джа єдиний,
Аллах і Крішна навздогін.
Собі я сам і бог, і син!

Білим пишу по білому я –
Здрастуй, незайманий світ!
Лишим Землю красивою ми
Крізь терни зоряних літ.
Все, що мене дивує,
Я осягну у снах.
Десь поза Гімалаями
Я поладнаю дах.

У небі блискавка жевріє,
Веселка сяє несумна.
Раптово думкою хмілію,
Що понеділок люблю я,
У понеділок, друзі, вірю я!

І на останок маю ще додати
Мій особистий заповіт,
Шкода, хто любить нарікати,
Картає незбагненний світ,
Той не живе, хто не узріт.

Білим пишу по білому я –
Здрастуй, незайманий світ!
Лишим Землю красивою ми
Крізь терни зоряних літ.
Той, хто іде красиво,
Хто обира життя,
Най небокрай мінливий
Дасть нові набуття!