Часто бува
Минає радість і мла,
Здається, ніби любов.
Але сумні
Ідемо далі самі,
А поряд з нами мана.

Я не зумів,
Тобі сказати не зміг,
Що я, напевно, люблю.
І не хотів,
Насправді, геть не волів
Порушить певний баланс.

Набуває зміст
Небувалих змін,
Таємничних рис
Невідомий символ.
Пам’ятаю сни,
Де поля рясні,
І суниці скрізь,
Ти така красива,
Мене звеш кудись.

Море проблем
Зникає швидко на мить,
Коли згадаю тебе.
І телефон
Схоплю та й кину ізнов,
Хай зріє наша любов.

Далебі біда
Піде назавжди.
Буду я, як дрізд,
Полечу сміливо.
Полечу на схід,
Може, на Китай.
І потім, стрімкий,
Поверну на північ.
Доленько, прощай!

Я не зумів,
Тоді сказати не зміг,
Що я, напевно, люблю...