Швидко кажіть нам, що ми за люди
Мрієм про те, чого вже не буде,
Згадуєм те, чого не було,
В чому завгодно бачимо зло...
В тому що біле ми ковиряємось,
Чорне шукаєм і помиляємось.
Все ми про все нібито знаєм.
Гаємо час. Час, що минає...

А час минає...

Швидко кажіть нам, що ми за люди,
Що орденами вмощуєм груди.
Тільки б забути про власний кінець,
Тільки б не чути власних сердець.
Тільки б надалі від себе втекти,
І що найкраще сховати сліди.
Все ми про все нібито знаєм.
Гаємо час. Час, що минає...

А час минає...

Швидко кажіть нам, що ми за люди
Брути, Авелі та Іуди.
В крайньому разі Герострати.
Слово чуже не дає нам спати.
Заздрим глобально, і заздрим дрібницям,
Тонем в калюжах, а заздрим криницям.
Все ми про інших нібито знаєм.
Гаємо час. Час, що минає...

А час минає...
(Швидко минає, час не чекає)