Он вони, знов спускаються
До мене вниз,
А ти не бачиш їх,
І то так прикро.

Он вони до мене граються
Та звуть у ліс...
І я втечу туди,
Ти мене викрив.

Ну то спробуй зрозумій
Божевільний мозок мій
Кричала - може, поможи? Поможи?

Годі говорити про того, кого нема!
Годі говорити про того, кого нема!
Годі говорити про того, кого нема!

Прощавай, бо я іду до них
Вони ж як я, не знають холоду,
Не знають міри.
Не читай сумних без мене книг.
Журба моя, то зветься голодом,
Потреба віри.

Ну то спробуй зрозумій
Божевільний мозок мій
Кричала - може, поможи? Поможи?
Годі говорити про того, кого нема!
Годі говорити про того, кого нема!
Годі говорити про того, кого нема!
Більше нема!

Не довіряй болю
Не довіряй сльозам
Кажеш, я дам тобі волі
Ну хто тобі це сказав?