Скільки себе пам'ятаю, завше світили мені
Вікна в задумі розмаю і рушники на стіні, і рушники на стіні.
В тиші світлиці урочій серцем читало дитя
Добрі Шевченкові очі і золоте вишиття і золоте вишиття

Мамо, ваші діти як птиці,
В далеч забриніли крильми.
Мамо, в рідні стіни світлиці
Скоро знов повернемось ми.

Вічна дитяча спокусо, двері прочиниш, а там
Білим недільним обрусом сяє світлиця сватам, сяє світлиця сватам.
Скільки себе пам'ятаю, білим обрусом цвіла,
В нашій світлиці, я знаю, завше неділя була, завше неділя була.

Мамо, ваші діти як птиці,
В далеч забриніли крильми.
Мамо, в рідні стіни світлиці
Скоро знов повернемось ми.

Може далеко від дому крила зів'януть мої,
Згасне зоря, а потому змовкнуть навік солов'ї, змовкнуть навік солов'ї.
Сину, затям собі, сину, де б ти у світі не був,
Кожен світлицю покинув, але ніхто не забув, але ніхто не забув.

Мамо, ваші діти як птиці,
В далеч забриніли крильми.
Мамо, в рідні стіни світлиці
Скоро знов повернемось ми.