Шуміла ліщина,
Шумів темний гай,
Вродливу дівчину
Козак покохав.
Він клявся, божився,
Що любить її,
Як місяць на небі,
Як зорі ясні.
Дівча не вважало
На гріх той тяжкий,
Сказало: "Козаче,
Ти матір убий.
Ти матір убий,
Занеси у ліси,
А мамине серце
Мені принеси".
Три дні і три ночі
Козак сумував,
На четверту нічку
Серденько дістав.
Прийшов до дівчини,
На порозі став
І мамине серце
Дівчині подав.
"Козаче, козаче,
Що ж ти наробив:
Я пожартувала –
Ти матір убив.
Ти матір убив,
Вона рідна твоя.
Мене ж ти уб’єш,
Тобі я чужа.
Козаче, козаче,
Іди у ліси,
Шукай собі долі
Для своєї краси".
Шуміла ліщина,
Шумів темний гай.
Вродливу дівчину
Козак покохав.