Я сорок років кружляв по цій пустелі
То відчинялися, то зачинялись двері
То руйнував, то знову будував мости
Аж поки з мороку не намалювалась ти

Тобі це вдалося. І як ти встигаєш?
Переорати разом усе, що я маю
Те що зберігаю, тримаючи в собі
У ляді, де ніколи і нікого взагалі

Таких, як ти палили ще триста років тому
Я не наполягаю, ти ж ніби не при чому
Але, куди би ми не ішли, з тобою було слизько
Ти ніби янгол, хоча літаєш низько

Я шукаю, я тебе шукаю
Ввечері знайду, а вночі злякаю

Ти забронювала столик у моїм житті
Замовила все, випила все, лишила у смітті
У твоїм покритті не знайти сигналу
Я розрахувався, але цього замало

Донедавна я любив цей світ
Донедавна я прокидався рано
Посміхався і обійми не боявся розкривати
Тепер я світ новий почну із тебе будувати

З усіма проблемами, що довелось долати
Вважав за необхідне я просто переспати
Ти теж проблема. І ось дилема
Як ми прокинемося – разом чи окремо?

Я шукаю, я тебе шукаю
Ввечері знайду, а вночі злякаю

Де поділись янголи, де вони, де вони?
Хором у неба запитали демони
Де ваші янголи, де вони, де вони?
Вночі у неба запитали демони