Знають тебе, знають про нас.
Ми перев'язані стрічкою.
Ловиш людей, злови мене хоч раз.
Бо ж я прикинуся річкою.

У твоїх руках - час біжить, як вода, розмиває мої береги.
У твоїх очах - світ, то моя біда, я сама прилетіла сюди.

Ріками, росами, дрібними сльозами опаду, опаду.

Мало тебе, малюю на собі твої заплутані лінії.
Просто дивись і знай, що у душі світ мій здригнувся від повені.

У твоїх руках - час біжить, як вода, розмиває мої береги.
У твоїх очах - світ, то моя біда, я сама прилетіла сюди.

Ріками, росами, дрібними сльозами опаду, опаду.
Я тобі дякую, стрілися просто ми на біду, на біду...

Як велика Антарктида, я за мить розтанула.
Ти вже маєш інші крила.
Я ж тебе ніколи би не зрадила.
Я ж тебе ніколи би...

Я тобі дякую, стрілися просто ми на біду, на біду...