Я не знаю, що робити... Я не знаю, що казати...
Де знайти чарівні квіти, щоб тобі подарувати...
Щоб тебе причарувати - на секунду, на хвилину...
Бо таких, як я,- багато, а така, як ти,- єдина...
Кожен випадковий погляд зачіпає дивні струни.
Коли я з тобою поряд, тіло пробиває струмом.
Шепочу слова кохання - ледве чутно... Тихо-тихо,
Адже ти мої зізнання все одно зустрінеш сміхом...

Але мов солодкий гріх -
Твої губи, твої очі!
Залишитися без них
Я не можу і не хочу!
Знову сам себе зриваю -
Залишаюсь і зникаю...
Що знаходжу, що втрачаю -
Я не знаю, я не знаю...

Захлинаючись у хвилях твого збудливого сміху,
Поринаю в божевілля і шукаю в ньому втіху...
Сподіваюсь на відлигу - це для мене надважливо,
Бо пробити твою кригу неможливо... Неможливо!...

Але мов солодкий гріх -
Твої губи, твої очі!
Залишитися без них
Я не можу і не хочу!
Знову сам себе зриваю -
Залишаюсь і зникаю...
Що знаходжу, що втрачаю -
Я не знаю, я не знаю...