Ти казав, що рано, рано, рано…
Сипав сіль на рану, рану, рану…
У тобі разтану, тану, тану…
Іншою не стану, стану, стану…

Акули навкруги розкажуть свою правду,
ти посміхаючись, даруєш мені Prada.
Я у безодні, немов у човні,
пливу до тебе, але цей шлях у вогні.
А я знову на краю стою,
а я знов тебе згадую,
а я слово тобі даю, що тебе не розлюблю.

Не тримай мене, якщо не знаєш, що хочеш, якщо любов’ю шепочеш.
Але заплакані очі – одне й те саме дівоче.
Кохання, ніби без узбіч.
Але я знаю точно:
ночами я твій таємний злочин.
З одного дерева ікона і лопата.
Ти суперечлива, як Понтій і Пілат.
Ти ніби тут, але тебе немає.
Наш шум у Римі,
Ми ще заспіваємо.

Ти казав, що рано, рано, рано…
Сипав сіль на рану, рану, рану..
У тобі разтану, тану, тану…
Іншою не стану, стану, стану..
Я іншою не стану.

Кожен день з тобою - нова пригода.
Ти змінюєшся наче тренд у моді.
Авжеш, твоя природа – врода
мене обезброює, де завгодно.
Де кохання моє, як п’ятий елемент.
Де з’являєшся ти, там завжди happy end.

А я слово тобі даю, що тебе не розлюблю!
Ти казав, що рано, рано, рано…
Сипав сіль на рану, рану, рану..
У тобі разтану, тану, тану…
Іншою не стану, стану, стану..