Уже зів'яли білі квіти осені,
Уже верба схилилася до сну.
Але по стежці споминів і досі ми
Шукаємо усе свою весну.

Уже птахи курликнули із вирію
І щезнули у сірій далині.
Тоді чому до цього часу вірю я,
Що ти іще зустрінешся мені?
Тоді чому до цього часу вірю я,
Що ти іще зустрінешся мені?

Вже дороги до зими застелені
Вечірнім сумом. Тільки все одно,
Щоб не згубилась ти в осінній темені,
Я засвічу на цілу ніч вікно.

Знайди його між сотні інших вогників,
Постукай легким дотиком руки.
І притулюся я губами вогкими
До ніжної жаданої щоки.
І притулюся я губами вогкими
До ніжної жаданої щоки.

Приспів:
З тобою ми, як дві зорі, -
Високі і тривожні.
Здається, поруч угорі,
А стрітися не можем.

Приспів:
З тобою ми, як дві зорі, -
Високі і тривожні.
Здається, поруч угорі,
А стрітися не можем.

Приспів:
З тобою ми, як дві зорі, -
Високі і тривожні.
Здається, поруч угорі,
А стрітися не можем.

Приспів:
З тобою ми, як дві зорі, -
Високі і тривожні.
Здається, поруч угорі,
А стрітися не можем.