SHUMEI став виконавцем головного саундтреку до байопіку «Малевич»: у Київській картинній галереї відзняли кліп на пісню «Гуде вітер вельми в полі». Локацію обрали не випадково – саме тут, у 1930 році, відбулася перша і єдина персональна виставка робіт Малевича в Києві.

«Гуде вітер вельми в полі» — улюблений музичний твір Казимира Малевича, про який він неодноразово згадував у своїх мемуарах. У виконанні Олега Шумея пісня набула нового звучання, ставши головним музичним мотивом фільму і його «аудіовізитівкою».

«Я відразу погодився, коли до нас звернулися з пропозицією написати саундтрек до фільму “Малевич”. Це дуже гарний досвід, бо написання пісень до фільмів кардинально відрізняється від написання самостійних пісень. Це зовсім інша підготовка, зовсім інше звучання – масштабніше, мабуть. Тому я з радістю погодився. Писати саундтреки до великих фільмів моя давня маленька мрія, тому це, скажімо, мій перший крок у цьому напрямі. Ти ніби відчуваєш, як стаєш частиною фільму і історії. І звичайно, стаєш частиною команди, яка через фільми працює над поверненням нашої історії й популяризації українського мистецтва, власне. Нам дуже важливо берегти свою історію, яку в нас намагаються забрати вже не одне століття. А в теперішній час війни це важливо як ніколи.

Улюблена пісня Малевича «Гуде вітер вельми в полі» має важливе значення для української культури 19 – початку 20 століття. Її вважають народною, але це авторський твір. Слова написав Віктор Забіла у 1837 році, а вже наступного року Михайло Глінка поклав їх на музику. Поет Віктор Забіла був другом Тараса Шевченка, останній навіть описав його в одному зі своїх творів. Забіла організовував похорон Кобзаря і слідкував за його могилою. На вечері пам’яті Шевченка, де збирали кошти для його родини, Гулак-Артемовський співав, зокрема, і «Гуде вітер…» Цю пісню відтоді виконували в пам’ять про Шевченка. Вона стала знаковою для цілого покоління. Таким чином українці вшановували Шевченка, коли робити це відкрито було небезпечно через переслідування. Той факт, що Малевич знав і любив цю пісню, дозволяє ставити питання про його зв’язок з українською культурною спільнотою і відкриває двері до наступних досліджень української біографії митця.