Скажи, чому в очах твоїх печаль?
Невже буває дощ такої сили?
Чому любов крихкіша, ніж кришталь?
Давай зайдем кудись, де теплі стіни.

Ми ледь знайомі,
Але такі близькі.
Ну скажи мені, хіба ми винні?
У тім, що схожі, ніби в нас одні батьки.
Може дощ, а може - вищі сили
Затягли нас двох в це павутиння.

Скажи, чому у посмішках твоїх
Так рано оселився срібний іній?
Можливо я з тобою назавжди.
А, може, це лише моє мартіні?

Ми ледь знайомі,
Але такі близькі.
Ну скажи мені, хіба ми винні?
У тім, що схожі, ніби в нас одні батьки.
Може дощ, а може - вищі сили
Затягли нас двох в це павутиння.