Вирізаю шрами, щоб почути істину,
Треба бути камнем, шоби стати іскрою.
Ношу світу не приймаю, бо я ніс свою,
Правду кажу, щоби стати в горлі кісткою.
Соціум хоче привабити компанія нова,
Коло росте і росте,
Я обережно обходжу це все,
Втомленим поглядом палю в лице.
Зви мене друг, для товаришів - Слава,
Або ше Дрофа, кого як пре.
Я - одинак, факт, на лівій нозі партак,
На руці акцент.
Справи розкидую вліво і вправо,
Дорога складнішає день в день,
Відчуття ніби скоро некролог писатиму,
Інколи давить так мігрень...
Сцена до сцени, питання від блогерів,
Зустрічі в пошуках натхнень,
Говорю із другом, на фоні *башить,
Недоспані ночі - буденність...
Вирізаю шрами, щоб почути істину,
Треба бути камнем, шоби стати іскрою.
Ношу світу не приймаю, бо я ніс свою,
Правду кажу, щоби стати в горлі кісткою.
Вирізаю шрами, щоб почути істину,
Треба бути камнем, шоби стати іскрою.
Ношу світу не приймаю, бо я ніс свою,
Правду кажу, щоби стати в горлі кісткою.
Моя мама колись турбувалась,
Шо я Політехніку не закінчу.
Батрачити було крутіше з п′ятнадцяти,
Щоби все сталось по-іншому.
Ковід - всі вдома, війна - всі на дворі,
Надто це все динамічно.
Збираю на банку, закидую пацикам,
В соло прогулянка, теми про вічне.
Насолода від запаху дівчини,
Осторога від звуків десь в небі,
Страшно залазити в месенджер,
Взяти спорядження друзям в дарквебі.
Я лисий і більше не треба,
Укладка для вус, голос мій туз,
Якщо вже так трапиться, шо буде сто мені,
Значить, надіюся, шо не посиплюсь...
Вирізаю шрами, щоб почути істину,
Треба бути камнем, шоби стати іскрою.
Ношу світу не приймаю, бо я ніс свою,
Правду кажу, щоби стати в горлі кісткою.
Вирізаю шрами, щоб почути істину,
Треба бути камнем, шоби стати іскрою.
Ношу світу не приймаю, бо я ніс свою,
Правду кажу, щоби стати в горлі кісткою.
