З розуму зійти було не важко,
Затьмарений софітами весь світ.
Думала я, що доросла пташка,
І вже готова у новий політ.
А ти, як янгол поруч був зі мною,
Підтримував мене завжди, як міг.
Одразу ж поміж нами став стіною,
Та ти пішов і на душі лиш сніг.

Ти повернись, загадаю я собі,
І юне тіло без обіймів затремтіло.
Ти повернись, буває так в житті,
Хай запалають зорі, нам же так хотілось.

Так яскраво запалали зорі,
Кайфуємо від щастя ми тепер.
Доросла пташка вже не знає горя,
Немає ні розлук і ні проблем.
На серці спокій, в Інстаграмі лайки,
Залишу все тепло навік собі,
Мій сильний, бо й ношу я твої майки,
Люблю, кохаю, все віддам тобі.

Ти повернись, загадаю я собі,
І юне тіло без обіймів затремтіло.
Ти повернись, буває так в житті,
Хай запалають зорі, нам же так хотілось.

Ти повернись, загадаю я собі,
І юне тіло без обіймів затремтіло.
Ти повернись, буває так в житті,
Хай запалають зорі, нам же так хотілось.