Ніч теплою стань і обійми її,
Ті, що я люблю очі, мов дві зорі.
Нас обіймає теплом наш лагідний вітер.
Як же тебе я люблю!

А я не вірю до сих пір у своє щастя неземне,
А я не вірю до сих пір, що любиш любиш ти мене,
А я повірю лиш тоді у своє щастя неземне,
А я повірю лиш тоді, як поцілуєш ти мене.

Мить, саме ця мить, ти її лиш відчуй,
І серцем лови, не відпускай, рятуй.
Знов обіймає теплом наш лагідний вітер.
Як же тебе я люблю!

А я не вірю до сих пір у своє щастя неземне,
А я не вірю до сих пір, що любиш любиш ти мене,
А я повірю лиш тоді у своє щастя неземне,
А я повірю лиш тоді, як поцілуєш ти мене.