Подумай спочатку, як маєш бути.
Коли мого слова не будеш вже чути.
Коли мене зовсім не будеш ти бачить.
Коли душа вголос, візьме та й заплаче.
Не питай у неба, не гніви, не треба.
Бо не пробачить.
Хто кому виною, що у нас с тобою.
Ніхто не бачить.
Подумаєм знову, що будем робити.
Так важко здобути, так легко розбити.
Послухай же серце, спішити не варто.
Поглянь мені в очі, у них уся правда.
Не питай у неба, не гніви, не треба.
Бо не пробачить.
Хто кому виною, що у нас с тобою.
Ніхто не бачить.
Не питай у неба, не гніви, не треба.
Бо не пробачить.
Хто кому виною, що у нас с тобою.
Ніхто не бачить.