Стоять заплакані сади,
Скидають листя на руїни.
Він залишився молодим,
Солдат із мирної країни...
Застиглим поглядом крізь сад,
Мов білий птах, до неба лине
Душею світлою солдат
Такої мирної країни.

Приспів:
Неначе чорна квітка польова,
Обпалена жорстокими руками,
Звикає жити молода вдова -
Самотня жінка і самотня мама,
Вчорашня наречена юних літ,
Усміхнена і створена любити.
Напевно збожеволів білий світ,
Якого розквітають чорні квіти...

І знов прокинеться синок,
І знов попросить розказати,
Що тато там, серед зірок,
Що білим ангелом став тато.
І знов чекатиме на грім,
Щоб у травневий день почути,
Як в піднебесся вогняні
Гримлять по татові салюти.

Приспів.

Нехай вже постріли заснуть,
І стане тиша над полями,
Бо чорні квіти там цвітуть,
Де поливаються сльозами...
Щоб наречені юних літ
Всміхались, створені любити,
Хай на колінах білий світ
Прощення молить в чорних квітів!..

Приспів.