Не виключай телефон
Не закривай наших світлих вікон
В темряві власних оков
Я надто далеко зайшов

Безліч людей і машин
Дивних ілюзій і вічних причин
Знаєш, як твердо мені
Спати на їхньому дні?

Сонце, забери мене
І веди за собою!
Забери мене, сонце
Моє... Тут так холодно...
Тут так темно без тебе...
Забери мене в моє небо!
Поверни мене в наше небо!
Забери мене в наше небо!

Вдень зачиняй на замок
Вікна у світ твоїх справжніх думок
Я кілометри пройшов
Поки дорогу знайшов

Зміг перейти через край,
Власній надії кричав – не вмирай!
Лив я і сльози, і кров
Щоб повернутися знов

Сонце, забери мене
І веди за собою!
Забери мене, сонце
Моє... Тут так холодно...
Тут так темно без тебе...
Забери мене в моє небо!
Поверни мене в наше небо!
Забери мене в наше небо!

Сонце, забери мене
І веди за собою!
Забери мене, сонце
Моє... Тут так холодно...
Тут так темно без тебе...
Забери мене в моє небо!
Поверни мене в наше небо!
Забери мене в наше небо!
В наше небо!