Чому мені сниться, як знову і знову
Гуляєм з тобою по рідному Львову.
Там пахне весною і сонце сідає
На березі річки, якої немає.
І дивляться леви на тебе ласкаво,
І варять бажання із запахом кави.
І вільно на розі між пеклом і раєм.
У Львові так просто своє не вмирає
Є-е-е
Дихає місто весни моє
Є-е-е
Місто весни моє
Бентежне століття загоює рани,
Ще до повноліття тут всі ветерани.
Наповнене світлом минуле прощає,
Чомусь тут ніколи не хочеться чаю.
Не хочеться снігу, не хочеться слави -
Нехай дістається церквам з хоругвами.
Ми просто з тобою удвох погуляєм
На березі річки, якої немає.
Є-е-е
Дихає місто весни моє
Є-е-е
Місто весни моє
Чому ми не можем забути про зливи?
Мабуть, для героїв ми надто вразливі.
А стіни і леви нам не дозволяють
Розвіяти попіл, в якому ніяк не згасають
Ті сни, у яких я і знову, і знову
Гуляю з тобою по рідному Львову.
Там пахне весною і сонце сідає,
На березі річки, якої давно вже немає.
Є-е-е
Дихає місто весни моє
Є-е-е
Місто весни моє
Є-е-е
Дихає місто весни моє
Є-е-е
Місто весни моє
Святослав Вакарчук, Океан Ельзи:
- “27 років існує група “Океан Ельзи” і за цей час я не написав жодної пісні про Львів, хоча дуже хотів. Просто я не вмію писати пісень “на злобу дня”. Взагалі не вірю, що можливо так створити пісню, яка буде жити. А зараз у моєму житті той час, коли через різні обставини я по іншому усвідомив значення рідного Львова для мене. Коли ставлення до міста через роки викристалізувалось у тиху, але вічну любов. Коли ти просто розумієш, що це найкраще місце на Землі для тебе було, є і буде”.
- "Коли почав думати про колаборацію, з ким було б органічно записати таку пісню, з абсолютно львівським артистом, хто в мене теж асоціюється зі Львовом та ще й пісня від початку була акустичною, то уявити когось іншого, ніж “Один в каное”, було неможливо. Я їх поважаю і ціную, мені дуже подобається їхня творчість. І дякую Ірі та Устиму, що відгукнулись!"
Ірина Швайдак, “Один в каное”:
“Я добре пам'ятаю, як Святослав казав, що написав цю пісню на одному подиху за дуже короткий час. Для мене, як авторки власних пісень, цей стан дуже знайомий і цінний. Пісні, які пишуться на одній хвилі зазвичай "дихають" від самого початку. Тож нашим основним завданням було не нашкодити: не змінити до непізнаваності, не згубити душі пісні, але відчути і підхопити той настрій, який в ній є”.