Я вважав би, що ти білий день без дощу,
Але сльози на твому обличчі.
І сказав би тобі: "Не моя, не моя",
Тільки ти не пускаєш мене.

Я вважав би, що ти тиха ніч без зірок,
Але сяють твоі ясні очі.
І сказав би тобі: "Ти лиш сон, тільки сон," –
Але ж ти не пускаєш мене.

Відпусти, я благаю відпусти,
Бо не можу далі йти я.
Відпусти, я благаю відпусти,
Я не хочу більше йти.

І вважав би, що ти пелюсток навесні,
Але ж ти не зів’янеш ніколи.
І cказав би тобі: "Ти моя, не моя",
Ла-ла-лай, ла-ла-лай, лай.

Відпусти, я благаю відпусти,
Бо не можу далі йти я.
Відпусти, я благаю відпусти,
Я не хочу більше йти.