Ми – ще зовсім діти
У цьому романному світі.
Ну, скажи, скажи, що це не так!
Втратили можливість втрачати –
Не існує жестів прощальних,
І час для нас пішов навспак!
Всі річки потекли назуспіт,
І на кожну маленьку зустріч
Нам бракне великих слів...
Нам ще довго рости й маліти
У своїх оболонках світла
І у спільній піні днів.
Ми у сонці по самі вінця –
Ніби нічого не закінчиться.
Ми – ще такі дрібні, такі дрібні, такі дрібні...
У долонях – птахам зерна,
До світу себе розпростерли.
Ми – ще діти, ми – ще не сумні...
Ми – ще зовсім діти
У цьому романному світі.
Ну, скажи, скажи, що це не так...
Втратили можливість втрачати –
Не існує жестів прощальних,
І час для нас пішов навспак!