А ти мені тоді носив тюльпани,
Робив дурниці пʼяним,
Але під ковдрою грілись ногами.

А ти б мені зараз в очі не глянув,
Бо там суцільний фатум,
Прихований густим туманом.

А ти тоді сидів за фортепіано,
До біса грав погано
Повз нотні стани.

А ти тоді блукав всіма містами,
Блукав нерідними вустами,
Коли згадав востаннє.

Буде нам легше, якщо
Стерти з памʼяті наше кіно.
Хай на серці залишиться шов,
Бо я пішла і ти пішов.

Буде нам легше, якщо
Недопитим лишити вино.
Хай на серці загоїться шов,
Бо ти пішла і я пішов.

А ти в мені тоді впізнав свій почерк
І подих мій на дотик,
Що обпікав і з розуму зводив.

А ти тоді стояв в підʼїзді босим,
Хотів сказати досить,
Та знову все відклав на потім.

А ти в мені тоді знайшов свій спокій,
Як теплий день у жовтні,
Не такий як жодні.

Краще б ти не був для мене гостем,
Неначе лезом гострим,
Ти по серцю вдосталь…

Буде нам легше, якщо
Стерти з памʼяті наше кіно.
Хай на серці залишиться шов,
Бо я пішла і ти пішов.

Буде нам легше, якщо
Недопитим лишити вино.
Хай на серці загоїться шов,
Бо ти пішла і я пішов.