Стояла собі хатка –
Дірявий чобіток.
А в ній жила бабуся,
Що мала сто діток.

Така була сімеєчка,
Сімеєчка мала!
Ніяк із нею впоратись
Бабуся не могла.
Ніяк із нею впоратись
Бабуся не могла.

Пішла бабуся на город
По моркву й буряки,
Пішла вона до пекаря
По хліб та пиріжки.

А сто дітей – не ледарі,
Пішли збирати хмиз.
Усі взяли по гілочці
Й набрали цілий віз.
Усі взяли по гілочці
Й набрали цілий віз.

Води взяли по крапельці –
І повний казанок!
І наварила борщику
Бабуся й сто діток.

А потім сто цеглинок
Вони принесли вмить,
І склали з них будиночок,
І стали в ньому жить.
І склали з них будиночок,
І стали в ньому жить.

А потім сто зернинок
Поклали в землю в ряд.
І виросли з них квіти,
І став квітучий сад!

А якби та бабуся
Не мала сто діток,
Була б і досі хатка –
Дірявий чобіток!
Була б і досі хатка –
Дірявий чобіток!