Ти так любиш дощі,
Як Земля, що вбирає Сонце.
Не тікай з його душі,
Не роби з вас незнайомців.
Лід розтане навесні
І все до нього стане морем,
Тільки там, на глибині
Ти все почуєш знову...

Приспів:
А він не знає,
Бо в ії очах щось ховає дощ,
І це щось не вода.
А він не знає,
Чому по ночах відчуває страх,
Що цей дощ почуття розмиває...

Зачекай, розкажи,
Стань теплом (в його руках), рікою;
Як сльоза чистими
Почуттями лети...

Приспів:
А він не знає,
Бо в ії очах щось ховає дощ,
І це щось не вода.
А він не знає,
Чому по ночах відчуває страх,
Що цей дощ почуття розмиває...

Бо в ії очах щось ховає дощ,
І це щось не вода.
А він не знає,
Чому по ночах відчуває страх,
Що цей дощ почуття розмиває...