Два незнайомці на кухні,
Згоріла кава і зіпсована сукня.
Всі почуття, можливо, зовсім відсутні,
І сльози твої нікого не засмутять.
Де наше майбутнє? І як це забути?
І ми обидва знаємо, що з нами буде.
Ми по кутах, але так сильно прикуті.
Тепер, лише ми,
Незнайомці на кухні.

Просто скажи,
Чому підходимо завжди до межі?
Навіщо всі слова ховати в брехні?
І якщо думаєш, що сенс не знайти,
Чому ж не піти?

І куди бігти, як розбиті ліхтарі.
Є, що втрачати, коли всесвіт мій - це ти.
Скажи мені, що хочеш, тільки не мовчи.
Те, що тримаєм ми глибоко в собі.

Два незнайомці на кухні,
Згоріла кава і зіпсована сукня.
Всі почуття, можливо, зовсім відсутні,
І сльози твої нікого не засмутять.
Де наше майбутнє? І як це забути?
І ми обидва знаємо, що з нами буде.
Ми по кутах, але так сильно прикуті.
Тепер, лише ми,
Незнайомці на кухні.

Час, як пісок. В кімнаті дим.
Як уві сні, ми знову вдвох,
але тут одні.
За нашим вікном, як не крути,
Ми не разом.
І як нам далі бути? Поясни.

І куди бігти, як розбиті ліхтарі.
Є, що втрачати, коли всесвіт мій - це ти.
Скажи мені, що хочеш, тільки не мовчи.
Те, що тримаєм ми глибоко в собі.

Два незнайомці на кухні,
Згоріла кава і зіпсована сукня.
Всі почуття, можливо, зовсім відсутні,
І сльози твої нікого не засмутять.
Де наше майбутнє? І як це забути?
І ми обидва знаємо, що з нами буде.
Ми по кутах, але так сильно прикуті.
Тепер, лише ми,
Незнайомці на кухні.