У полі зметушилися зайці
Почувши шелест жита по руці
І сполошилися пташки
Розлетівшись навпрошки
Бо небом буде завжди навпрошки
А соняшник стоїть, як тихий страж
Довершує довженківський пейзаж
Подумаю і не зірву, а манівцями побреду
Його лишу нечемним горобцям
Моїм ім’ям роздалася луна
Здається, хтось здаля мене впізнав
І я вертаюся з далі
Із закуточеньків Землі
І, врешті-решт, я в рідному селі

А ти мене, моя ріка, дождалася
Скільки ми з тобою не купалися?
А ти мене, моя ріка, дождалася
Скільки ми з тобою не купалися?

Під магазином гладю цуценят
Купую щось, годую розбишат
Їхню маму знаю я — вона була ще цуценям
Коли у дальню путь поїхав я
На вулиці все пахне, як завжди:
Вологі дрова, коні і сади
І яблука такі ростуть
Якби ж мене хтось підсадив
То червоненьке я б вхопив, мабуть
А в літній кухні розпашівся хліб
А у веранді кашля дід Пилип
І дід Пилип мене спитав
Чом цигарок йому не взяв
Неначе я ніде й не пропадав

А ти мене, моя ріка, дождалася
Скільки ми з тобою не купалися?
А ти мене, моя ріка, дождалася
Скільки ми з тобою не купалися?

Бери мене, моя ріка
Бери мене, моя ріка
Бери мене, моя ріка
Бери мене, моя ріка