Розпускай коси, крихітко,
Я сідаю за штурвал
Буде голосно й глибоко,
Зашаріється вокзал

І хоч я й не Гензбур, не співаю прокурено
І зажуреним оком у ніч не гляджу,
Я прожену сов лукавих нахмурених
І загубленим полем тебе поведу,

Де місяць лиже ніч і блудять зорі,
Залишені одні ми, закохані злодії
Місяць лиже ніч і блудять зорі,
Залишені одні ми, закохані злодії

Малими дітьми лякала нас семи вітрів краса,
Але в мені ти заплуталась і загубила страх,
Холодні квіти, далекі байдужі голоси,
Але ж над нами все синьо! Ой, як синьо!..

Розпускай коси, крихітко,
Я сідаю за штурвал
Буде голосно й глибоко,
Зашаріється вокзал

І хоч я й не Гензбур, не співаю прокурено
І зажуреним оком у ніч не гляджу,
Я прожену сов лукавих нахмурених
І загубленим полем тебе поведу,

Де місяць лиже ніч і блудять зорі,
Залишені одні ми, закохані злодії,
Місяць лиже ніч і блудять зорі,
Залишені одні ми, Закохані Злодії

Ми Закохані Злодії
Зморені Злодії
Закохані Злодії

Де місяць лиже ніч і блудять зорі,
Залишені одні ми, закохані злодії