Постукала в двері з ранковим дощем.
Ввірвалась! Схопила! - Тримає!
Я б їй написав сто віршів і поем,
Та я її зовсім не знаю...
Ні міста її, ні щоденних доріг,
Ні друзів, ні рідних - нікого
Я б взяв її руку, якби тільки міг
Й приклав би до серця до свого.

Приспів:
У сині твої я закохався,
І де б не була б зараз ти...
У сині очі твої...
Мій світ обірвався...
У сині очі твої...

І я б не питав в неї з ким вона спить
Й по кому квітки її сохнуть...
Я б слухав із нею, як клен шелестить,
Як в жовтні садки мертво мовкнуть...
Не знаю ні вулиць, ні дат, ні адрес,
Ні розмірів ніг, ні героїв,
Ні віршів улюблених, ні поетес,
Нічого, та все ж я з тобою!

Приспів.

І поки не знаю, триває ця гра,
І мій інтерес рветься далі,
Спокусливо хвора осіння пора
Полює на душі й медалі...
Постукала в двері з ранковим дощем.
Ввірвалась! Схопила! - Тримає!
Я б їй написав сто віршів і поем,
Та я її зовсім не знаю...

Приспів.