Коли вже палає від краю до краю,
То кожний тягар по собі вибирає,
І правда єдина скрізь все проступає
Неначе кров с під бинтів
Вони вимагають покори, чи смерті
А ми не лягаємо, ми такі вперті,
І ворог за горло тебе не тримає,
Бо ти того не захотів.

Тебе не злякати, тебе не зламати
Коли за спиною кохання і мати,
Ти знов перед боєм напишеш додому
Що в тебе все як завжди.
І знову життя перемішано з біллю
І знову весь всесвіт – вогонь і вугілля.
І знов ти як кригу, зламав свою втому,
Та всіх закрив від біди.

Не треба вмирати, а треба повстати,
Тут око за око, і втрата за втрату,
І ворог даремно чекає, що ляжеш,
Бо ти готовий щодня
А може герої, або не герої…
Але у свободи є сила і зброя,
І серце приховане у камуфляжі
Надійніше ніж броня.