На маленькій планеті у великому лузі
Сходить вечір на синє, на сизе й сумне.
На шовковому вальсі, на блакитному лузі
Як давно і недавно ти любила мене.

Я впаду, немов злива до ніг, я літаю...
Я знайду наших днів оберіг, відшукаю
Я забуду майбутню весну і згадаю
І тебе із мільйонів одну дочекаюсь…
Я знайду, дочекаюся..!
Я впаду тихою зливою..!
Я знайду, я покаюся..!
Я без тебе давно не живу...

Як раптово в хвилини блакитношовкові, —
Іще рух! іще крок! іще подих грози! —
Зацвіли твої пальці першим цвітом любові,
Зацвіли мої очі першим цвітом сльози…

Відчорніли в саду переспілі пасльони,
Ззимували сніги у обійми ріки…
Та порожні мовчать на цепах телефони,
Та над нами порожні летять літаки…