KOZAK SYSTEM презентували пісню та відео, присвячені захисникам Маріуполя Автором пісні став трубач гурту Сергій Соловій, який написав її буквально за півгодини на наступний день після Львівського благодійного концерту KOZAK SYSTEM: “Ця пісня - з тих, що пишеться за півгодини. В цей час серце зупиняється і з’являються гіркі сльози гордості, а мелодія і слова народжуються одночасно. Слава Захисникам Міста Марії! Героям Слава!”. Пісня була записана за годину до зйомок відео у місті Шаргород Вінницької області - адже саме там війна зібрала частину KOZAK SYSTEM та знімальну групу, яка працювала над двома попередніми відео гурту. Локацію було обрано не випадково: у Шаргороді є унікальна хресна дорога - одна з західних практик богослужінь, в основі якого покладають спогади віруючих про шлях Ісуса Христа на Голгофу. Символічно, що саме на імпровізованій Голгофі і було відзняте відео “Азов - сталь”, присвячене захисникам Маріуполя. 83 дні оборони Маріуполя змінили перебіг повномасштабної війни РФ проти України. Захисники маріупольського заводу «Азовсталь» зламали плани противника із захоплення сходу України та відтягнули на себе величезні сили ворога. Іван Леньо (фронтмен KOZAK SYSTEM, з початку повномасштабної війни РФ проти України - доброволець в лавах патрульної поліції Києва): “Кожен з нас пильно спостерігав за подіями, які відбувалися в Маріуполі і кожен з нас сподівався, що підмога якимсь чином зможе дістатися до захисників “Азовсталі”, але, нажаль, цього не сталося: хлопці і дівчата були вимушені здатися в полон задля того, щоб зберегти свої життя і в першу чергу вивезти поранених і тих, кому була життєво необхідна допомога. На тлі цих переживань у нашого Сергія виникли текст та мелодія майбутньої пісні і він у відеорежимі записав її і переслав нам. Оскільки ми, KOZAK SYSTEM, зараз знаходимося не разом, то вирішили відреагувати терміново: нам здалося, що з цього може виникнути справжній гімн полку “Азов”. Ми зібралися у містечку Шаргород і весь день провели у зйомках (власне, ми і записували цю пісню у Шаргороді у “польових умовах”). На той момент я дуже погано почувався: за цей час було багато переїздів і зокрема з передової, куди я в черговий раз відвозив хлопцям необхідні речі. Фактично ледь стояв на ногах і, можливо, саме це дозволило мені якомога правдивіше передати той біль, який вочевидь відчував кожен захисник Маріуполя, розуміючи, що підмоги напевно не буде і не виключено, що на них чекає вірна смерть. Передати ці емоції справді дуже непросто. Їх треба прожити. Ми вважаємо цих людей абсолютними героями, символом Незламності, символом віри у Перемогу, віри в Україну. Низький уклін кожному захиснику Маріуполя. Ми дуже сподіваємося, що буде знайдений механізм, який дозволить визволити їх з полону.”