Сиджу я край віконечка,
На зорі споглядаю,
Сиджу я край віконечка,
Та й так собі гадаю.

Чи прийдеш, мила, ти, чи ні,
Що часто так мені снишся? -
Підходжу ближче до вікна,
А ти стоїш, смієшся.

Моя, мила! Моя, мила!
Як тяжко виглядати,
Личко твоє помарніло,
Красоньки не пізнати.

Та дай, мила, уста свої,
Нехай ще раз поцілую,
Серце моє горить вогнем,
Любов до тебе я чую.

Любов-кохання, як той цвіт,
Що зрання розцвітає,
Як той метелик на весні,
Що зрання відлітає.

Тож бережіть серця свої
Щоб не кохалися зрання,
Бо розцвітуть сади навесні,
Не вернеться кохання.

Ага, мила! Ага, мила!
Як тяжко виглядати,
Личко твоє помарніло,
Красоньки не пізнати.