Я тут стою,
А серце там.
Я тут ходжу,
Як самотня примара по чужим хатам
І спокою немає, але людина крила має,
Навіть, якщо не знає про це.
Сьогодні твій голос – це потреба буття.
Твій сторіс – це врятоване чиєсь життя.
Складаємо літопис, як міцний ланцюг, продовжуємо рух.
Сьогодні твій голос – це потреба буття.
Твій сторіс – це врятоване чиєсь життя.
Ми створюємо опір, як міцний ланцюг.
Продовжуємо свій рух.
Не забувай, хто ти є,
Ні на день, ні на хвилинку
Не забувай, де калина цвіте
Там було твоє дитинство.
Там, де колосся так рясно росте,
Де вишиванка, де поле золоте,
Де звуки трембіти, нестримний вітер
Я хочу, щоб там зростали мої діти.
Сьогодні твій голос – це потреба буття.
Твій сторіс – це врятоване чиєсь життя.
Складаємо літопис, як міцний ланцюг, продовжуємо рух.
Сьогодні твій голос – це потреба буття.
Твій сторіс – це врятоване чиєсь життя.
Ми створюємо опір, як міцний ланцюг,
Продовжуємо свій рух.
Хай буде день,
Де знов літо,
Де стрімко так біль
Пішов за вітром.
Хай буде ніч
Тиха-тиха,
Щоб я змогла вільно дихать.
Там, де волошкове поле цвіте.
Там, де все таке рідне і просте.
Там, де я дитина сиджу в малині.
Там, де немає страху в мені ані краплини.
Сьогодні твій голос – це потреба буття.
Твій сторіс – це врятоване чиєсь життя.
Складаємо літопис, як міцний ланцюг, продовжуєм рух.
Сьогодні твій голос – це потреба буття.
Твій сторіс – це врятоване чиєсь життя.
Ми створюємо опір, як міцний ланцюг,
Продовжуємо свій рух.
